Кілька днів тому Вчена рада Національного університету «Києво-Могилянська академія» ухвалила рішення демонтувати пам’ятну дошку, присвячену Михайлові Ломоносову. І це правильно, адже він ніколи не працював в Академії, тобто ця дошка, встановлена у 1973 році, вводить в оману, згідно з поширеною радянською міфологією про цю особу.
Але я на місці вченої ради замовив би іншу дошку приблизно з таким написом: «Тут у 1734 році протягом кількох місяців намагався вчитися відомий російський пройдисвіт Михайло Ломоносов, який за своє життя нічого до пуття не зробив, але завдяки гнучкому хребту та неймовірній нахрапистості зумів залишитися в російській історії як перший академічно освічений московський вчений».
І це було б сущою правдою. Давайте, трохи розповім про цього «генія».
По життю це був алкоголік, дебошир, невіглас і підлабузник, який зробив собі кар`єру, пишучи бездарні оди (це такі хвалебні вірші) сильним миру сього, випрошуючи у них гроші та посади. Міг без мила пролізти всюди, приписуючи собі чужі заслуги й крадучи чужі думки та з розумним видом несучи феєричну маячню.
Але з нього московська пропаганда (особливо це вже було за часів товариша Сталіна) зробила «основоположника російської науки», який в багатьох царинах винайшов… А й справді — які наукові відкриття зробив Ломоносов?
Відкрив Закон збереження маси? Це міф, який збацали радянські пропагандисти. Просто в одному листі Ломоносов переказав древніх мислителів Демокрита та Лукреція Кара. Для Ломоносова їхні думки були одкровенням. А наукове формулювання закону дав французький хімік Антуан Лавуазьє. Більше того, у власноруч складеному Ломоносовим списку своїх робіт цей закон не значиться.
А молекулярно-кінетична теорія газів? Це ж він її розробив! Ніт, це брехня! Уперше її висловив Данієль Бернуллі 1738 року, а потім — Жорж-Луї Лесаж. А Ломоносов лише переспівував їхні думки. Та і як він міг щось відкрити у цій царині, якщо математики не знав?
Кажуть: а от гірнича справа — отам Ломоносов розвернувся! Видатним геологом був! Що розвернувся то розвернувся — видав конспект лекцій, які слухав у Німеччині, за власні роботи.
А от мозаїки! Він же ж мозаїки у Росії робив! До нього ніхто цього постигнути не міг. Насправді мозаїку привіз Ломоносову один з його покровителів граф Третьяков з Італії. Ломоносов загорівся налагодити її виробництво у Росії. Вибив у імператриці величезні кошти, шмат землі, кріпаків і… нічого. Пшик.
А були й зовсім цікаві історії. Якось Ломоносову бахнуло в голову, що Льодовитий океан на широтах північніше 80 паралелі вільний від криги, бо вона, бачте, тане під час довгого полярного дня. І тому можна відкрити шлях через Північний Льодовитий океан з Росії в… Індію.
Хоча б на карту поглянув!
Завдяки впливу при дворі (а як же ж — перший російський «вчений») отримав гроші на дві експедиції. Звісно, кораблі стикнулися з крижаним масивом. Але винним був не Ломоносов зі своїми утопічними ідеями, а морський офіцер Василь Чічагов, якому наказали командувати авантюрною експедицією.
Історія зі стрімким таненням криги в Арктиці під час полярного дня стає пікантнішою, якщо згадати, що Ломоносов народився й жив в Архангельську, серед поморів, які точно знали де, як, коли і наскільки тане крига. Про його «дослідження» в царині історії взагалі помовчимо. Там все дуже грунтовно і головне — аргументовано.
Такий от «вчений». Класичний недоучка і як усякий недоучка, дуже високої думки про себе. Під кінець життя він знахабнів настільки, що нажирався горілкою до свинячого вереску, у такому стані вдирався до Академії Наук і бив там усіх підряд, кого бачив. За що? А просто так, тому що «все сволочи». За зросту два метри і кулаками, розміром як кавун, це було неважко. Саме кулаки, крім підлабузницьких віршів до начальства й були другим вагомим «науковим» аргументом цієї людини.
Доповідь завершив.
Павло Бондаренко
