Вступаючи у Великий піст, прошу прощення у всіх, кого образив свідомо чи несвідомо, при цьому прекрасно розумію, що є немало людей, які вважають мої гострі публікації в пресі і соціальній мережі образою. Але, як каже Святе письмо, «кажи «так-так» або «ні- ні», все інше від лукавого». Тож не варто плутати неприємну комусь правду\позицію з образою.
Повномасштабною війною засмерділо ще навесні 2021 року, коли путін збагнув, що новий український президент і новий український уряд не квапляться виконувати кремлівські забаганки (маю барʼєр називати цю війну «широкою», як чимало моїх авторитетних френдів, бо для мене «широкий» – то майже поезія). На руку кремлю грали також політична недосвідченість, я б сказав, певна легковажність нової влади, а також переконання, що в неї інфільтровано досить аґентів і зрадників, і просто хаос від зміни влади.
Попередження росії про приїзд Байдена у Київ — це не приймання їх як рівноцінного суперника, а просто повідомлення, що він там буде і щоб вони випадково не запустили якогось шахеда і не вбили його. Бо спеціально росія в Байдена стріляти не буде за жодних обставин. Тому повідомили, аби вони не стріляли навіть випадково. Це не домовленості і зрада, а просто унеможливлення випадкового початку третьої світової.
Кілька днів тому Вчена рада Національного університету «Києво-Могилянська академія» ухвалила рішення демонтувати пам’ятну дошку, присвячену Михайлові Ломоносову. І це правильно, адже він ніколи не працював в Академії, тобто ця дошка, встановлена у 1973 році, вводить в оману, згідно з поширеною радянською міфологією про цю особу.
