Кажуть, медведі — всеїдні. Трощать усе без міри, особливо перед зимою. Навіть мед. І рослинну їжу не оминають, споживають у великій кількості. Але цей Медвідь — унікальний. Він вирощує рослинну їжу. Унікальні помідори-велетні. Як кажуть, мабуть, щось знає. Ворожить словом. Оно, які красені дозріли й дозрівають на кам’янистому клаптику під парканом.
Натомість огірочки — ніжний дріб’язок, як наука приписує для ніжинських та інших сортів, що мають бути 
найпершою закускою. І виноград — нівроку. Класика передбачає обов’язкову поруч із ними присутність троянд. І вони таки були! Красуні різних барв і сортів. Щоправда, зациклившись на “корисному”, я забув зазнимкувати “красиве”. Гарні, пишні троянди.
А наш Медвідь, В’ячеслав, майже й не їсть. Таке хіба: чашечка запашної кави; хіба що для дегустації, для перевірки якості вирощеної продукції (медведівський знак якості!) — скибку-другу помідорчика. Які, скибки помідорчика, розміром будуть під пересічний добрячий томат.
Коротше: явно не нагуляв Медвідь за літо підшкірного тлущу. Що він узимку робити буде? Змушений буде не спати, творити. Це, мабуть, такі, як він, досі лякають “папєрєдніків” операцією “Шатун”…
Микола Васьків
