Можна тисячу разів читати про Чернігів, а можна взяти — і приїхати, і побачити те, що не написала Вікіпедія, і закохатися у ще одне українське місто. Чернігів — це довга і славетна історія з намоленими впродовж багатьох століть храмами і монастирями.
Чернігів — це біль всіх і кожного/ої зокрема, хто пережив минулорічне оточення, евакуацію єдиним «мостом життя», поранення і втрату близьких… Чернігів — це рани від бомбардувань і небесна сила, яка оберігала храми від ушкоджень… Чернігів — це неймовірно привітні люди, які дуже пишаються своїм містом.
Чернігів — це один величезний парк, дбайливо доглянутий і ошатний. Чернігів — це парк і площі без жодного МАФу, а вулиці — взагалі без бордів і сітілайтів.
Чернігів — це місто, де заради збереження історії заборонена забудова в центральній частині вище 4 поверхів… Це місто, до якого хочеться повертатися знову і знову, бо воно сповнене любов’ю до людей.
Тетяна Вербицька, м. Тернопіль
