Звісно, можна було і не ділитися аж таким потаємним, тим більше таким інтимним… Але те, що відбулося між нами минулої ночі… Ох…!!! Зрештою, усе по порядку. В один із листопадових днів, нарешті повернувся я із далеких країв додому. Тихо повечерявши і знаючи, що не буде ані тепла, ані світла, піднявся широкими лакованими східцями в затишну спальню. Але який неймовірний холод самотности протинає тебе наскрізь, коли твоя кохана за тисячі кілометрів від тебе!
Залишившись в якихось підштаниках і тоненькому светрі, я затрясся усім тілом, як Борщагівський пес і вже був готовий пірнути в ретельно напрасовані, але такі холодні обійми нашої пОстелі, як тут несподівано рипнули двері. Я запримітив у темряві худорляву руку, якою просувалось в щілину щось ніби біляве… Далі раптом просочилось жіноче лице, з запалими щоками і підсвічене знизу світодіодиком… На якусь мить в середині усе завмерло. І за тим,одразу чую шиплячий голос: «Сєрґєй Ґріґорічь, вот вам ґрєлка».
Люди, бережімо своїх тещ, вони не тільки мами наших дружин, це абсолютно дорогоцінні і, разом з тим, незбагненні створіння! «Дякую, — кажу по-звичному, — бабушка! І дай вам, Боже здоров’я! Ну, хоч би якось попередили, чи що! Бо після вашого БАБОЯВЛЕННЯ, я вже не знаю, чи мені грітися, чи охолоджуватися!»
За якусь мить, чую «бабушка» десь уже внизу шморгає м’якенькими капчиками в своїх покоях, а я взявши в 
руку «ґрєлку», як той вуж, почав вповзати з нею в своє листопадове лігво.
Як би от це мені, думаю, та й навчитися, нарешті, тішитися! Так, от саме тішитися усьому, що маєш на цю мить. Тож поки залітали в мою голову, з мого ж внутрішнього Космосу, такі і подібні їм, мислюні, я вже лежав клубочком, але до мене вже лагідно тулилась — Вона.
А далі розпочалось, щось незвичне. Бо якийсь дивовижний трепет починав мене ніби завойовувати. Невідомо чи то був сон чи яв, але очі мої витріщались у темряву і я намагався ніби щось упорядкувати в собі. Ну, для початку, подумалось, треба з Нею познайомитись, бо ж як не є, а ми і так уже в одному ліжку. Я ще не встиг і рота розкрити, як Вона ледь чутно і промовляє: «Я — ГрІля». А я чомусь навіть не здивувався, що зі мною заговорила грілка. Адже усе на світі має душу, а відповідно і мову. Я хотів Грілі сказати як звати і мене, але вона тепленько перебила, сказавши, що і так мене знає давно. Знає ще з тих совєтських часів, коли ми її купили, і лише один раз її використали, ставлячи мені клізму.
Як же мені зробилося радісно від її слів! Гріля вразила мене своєю відвертістю і свободою. Зараз моя подруга тихо лежала на подушці, закутана в рушничок, а я… я жадібно тулився до її теплесенької спинки. Відчуваючи в собі природну силу, не гаючи часу, рукою лагідно заліз під її одежі, а ще вище відчув і навіть приємно здивувався формі її вишуканої шийки.
Взагалі треба сказати, що коли чоловік при глуздах, то неабияку увагу приділяє жіночій шийці. Адже саме вона є тим магічним місточком, який поєднує в жінці як небесне, так і земне. М’якенький комірець-стійочка ніби провокував дізнатись що ж там вище шийки. Рука ніби сама намагалась знайти її головоньку і… і не знайшла. В той момент ще й подумалось, «безголова, але це насправді, дуже добре».
Моя рука, привчена до талановитих, до пестощів, ніби мимо волі, після радування шийки, ніжно обгладжувала такі тендітні і такі гладесенькі жіночі плечики моєї Грілі. Коли ж я дібрався до її животика, вона стала ніби ще гарячішою. Круговими рухами я її облоскотав, мені здалось, що від приємності вона ніби аж прогнулась в спинці. Я аж сам струсонувся. І навіть у мене по тілу пробігся легкий морозець. Але коли її обхопивши всю і делікатно стиснувши бОки, я відчув, як проявилась її неймовірно спокуслива талія… Тут, правда, щось в середині Грілі булькнуло, на що мені так і подумалось, «кубіта таки перепила». А вона мовчки мені віддавалась, віддавалась вся і обдавала мене всього справжнісінькими гарячими подихами.
А стегна!!! Круті, апетитні стегна Грілі, як у молодих африканських красунь, так і вигравали під моїми чоловічими руками і чоловічими пристрасними ласками. Мої пальчики витанцьовували на її тілі неймовірні кульбіти ніжностей. І в самий трепетний момент, зізнаюсь, я таки не стримався, я таки дозволив собі дібратися, бодай рукою, до її найбільшої жіночої таїни, до незбагненної жіночої суті, до воріт її раю, до порталу , який ніби із гирла буденности, виплескує двох закоханих в безкінечний океан насолоди…
Щоправда з тієї надцінної реальности, реальности проявленого одкровення, ми завжди повертаємось в реальність нашу, звичну, де треба гріти дупу звичайною грілкою. І все ж таки вчитись ТІШИТИСЬ моменту свого безкінечного життя.
Так сталось і на цей раз. Бо знизу, замість того раю, я намацав, лише маленьку резинову дірочку. А вгамувавши свої файфуристичні вИджиння, я просто вголос посеред ночі зареготав, сміючись над самим собою. Бо ж кому ще в світі прийшло би в голову, бачити у звичайній грілці – натуральну коханку!!!
І раптом знизу чую голос тещі: «Сєрьожа, наврноє она тєбя пєчьот і жаріт, жаріт???» «Бабушка, ніхто нікого не жарить. Спіть уже».
А тим часом, я знову закутався в ковдру і шанобливо, і ніжно притуляв до себе свою неймовірну коханку Грілю. Згодом вона переповзла через мене і трохи погріла мої крижі, потім опинилась спереду на моєму животі і навіть провокативно намагалась опуститись все нижче і нижче. Я делікатно підтягнув коханку собі під ліву руку, а правою прикрив її ніби крилом…
Вже під самий ранок ми з нею були абсолютно однакової температури, тобто дзиґоніли від холоду. Проте саме з цього ранку, ми вже навчАлись тішитись, бо точно розуміли, що попереду у нас із Грілею ще багато спільних, гарячих, любовних ночей!
Сергій Файфура
