Сьогодні день народження Володі Земляного — ніжного поета і чудового друга. В цей день ми завжди вітали його, сміялися-веселилися, читали вірші… Два роки нема з нами Володі. Два роки порожньо в серці.
Згадаймо…
Антоніна Палагнюк
Сказали, що Солженіцин — геній, адже нобеліянт. І ми віримо! Не дай бо заявити, що «Тигролови» Івана Багряного у рази цікавіші і художніші. А «Архипелаг ГУЛАГ» — це зовсім не художньо, це не література взагалі. Сказали, що чорний квадрат Малєвіча — геніально: ходимо, цмокаємо… Хоча то тільки чорний геометричний квадрат нездалого художника, який не зумів намалювати портрет своєї матері (як мені розповідав народний художник Володимир Ємець).
Розбудова Помісної Церкви – це тривалий і складний процес, який вимагає мудрості, зваженості та терпіння. Але водночас твердості й наполегливості. І все це – з вірою в Бога і надією на Його допомогу та спрямування на вірний шлях. Багатьом би хотілося, щоби всі проблеми та питання, зокрема і церковні, були вирішені в одну мить. Але так не буває. Від каменю, закладеного в основу, до завершення будівлі – довгий шлях і тривала праця.
У 90-х накупили кияни в нашому селі хат. Всі на одному кутку. А куток той був дуже автентичний – усі хати під соломою. Кияни раді старатися – понаставляли тинів, горщиків навішали, мальв насадили. Краса! Як для них. Бо місцеві баби свердлили очима не «оті красоти», а занедбані городи:
Звісно, можна було і не ділитися аж таким потаємним, тим більше таким інтимним… Але те, що відбулося між нами минулої ночі… Ох…!!! Зрештою, усе по порядку. В один із листопадових днів, нарешті повернувся я із далеких країв додому. Тихо повечерявши і знаючи, що не буде ані тепла, ані світла, піднявся широкими лакованими східцями в затишну спальню. Але який неймовірний холод самотности протинає тебе наскрізь, коли твоя кохана за тисячі кілометрів від тебе!
