На першому курсі факультету журналістики теорію і практику журналістської майстерності нам читав декан Дмитро Михайлович Прилюк. Після курсу лекцій (мабуть, для заліку) потрібно було написати статтю. Звісно, всі старалися, в тому числі і я. Хотів написати хвацько, неординарно і закрутив щось таке, на кшталт – я в центрі сюжету, а навколо мене «крутяться» події, люди, мало не увесь світ.
От, думаю, молодець.
Дмитро Михайлович роботи перевірив, роздав. Розкриваю свою і що бачу? Оцінку «добре» і лаконічну фразу: «Написано непогано, але треба писати так, щоб себе не було видно».
Цей вердикт пана професора запам’ятав на усе життя і намагався його дотримуватись. А оце останнім часом досить часто чомусь хочеться і свої «п’ять копійок вставити». От і думаю: є що сказати чи це просто вікове?
Анатолій Тютюнник
