Єдиний у моїй пам’яті геній, з яким довелося бачитися в майже 100-літньому віці. Була якась річниця Львівського університету і “членів президії” збирали в кабінеті директора Львівського оперного театру. Прийшов і Микола Філаретович. Одразу ж запалив сигарету. Директор театру звернув на це увагу, а у відповідь почув: “Та оце палю цю гидоту, бо забув дома люльку”.
Потім сиділи в президії врочистостей, говорили-виступали, а в залі теж випало сидіти поруч. Під час урочистого концерту. Микола Філаретович коментував нишком кожен концертний номер, а особливо — гру симфонічного оркестру… Він міг сказати, звертаючись до мене: «Скрипка забігла вперед, духовик не доганяє, ударники б’ють хаосом…»
Тобто, він у симфонічному оркестрі чув звук кожного інструмента. Мав, отже, абсолютний музичний слух навіть у 98 (як я зараз з’ясовую) років від народження. А народився 6 грудня. Я трохи тямився на його коментарях, бо ж протягом 5-ти років працював з музикантами – викладав літературу й естетику в Музичному училищі імені Р. Гліера…
Микола Філаретович — автор безлічі музичних творів і вихователь не одного десятка талановитих диригентів. Серед них чи не найгеніальніший Степан Турчак — головний диригент Київської опери. За його диригування я слухав і бачив увертюру до опери “Тарас Бульба”. Це було не виконання, а видовище…
А потім — його похорон. У тій же Київській опері. Квіти до його труни я обов’язково прийшов покласти, хоча робочих накладок було сотні….
Грандіозна музична школа, ціла академія в одній особі — Миколи Філаретовича Колесси, сина геніального філолога Філарета Колесси. Будьмо – не перебудьмо!
Михайло Наєнко
P.S.
Я листувався з М. Колессою, коли працював над спадщиною К. Квітки. Листування збереглося в моєму архіві. Він багато в чому мені допоміг.
Коли мені не дозволили писати дисертацію про Квітку, мотивуючи тим, що я не маю музикознавчої освіти, постало питання про одержання такої освіти. І тоді я звернувся за порадою до Колесси. Микола Філаретович написав мені, що простіше (легше) буде піти не на теорію музики, а на хорове диригування.
На підставі цієї поради я дістав дозвіл від Міністерства культури УРСР на одержання другої вищої освіти, яке підписав заступник міністра І. Буланий…
І тут мене запросили на викладацьку роботу на факультет журналістики Київського університету. Отож музичну освіту було відкладено.
Натомість я підбив іти в консерваторію на хорове диригування мого однокласника, який вибрав собі музичну карʼєру — уже мав за плечима музичне училище і музпед. Сергій Голуб тепер знаний не тільки в Ніжині, а й у Європі хоровий диригент…
Володимир Іваненко
