Єдиний у моїй пам’яті геній, з яким довелося бачитися в майже 100-літньому віці. Була якась річниця Львівського університету і “членів президії” збирали в кабінеті директора Львівського оперного театру. Прийшов і Микола Філаретович. Одразу ж запалив сигарету. Директор театру звернув на це увагу, а у відповідь почув: “Та оце палю цю гидоту, бо забув дома люльку”.
З одного боку, відмова Зеленського від виступу у Сенаті Конґресу США це тривожна історія. З іншого — можливо, добре, що відмовився… Бо ті часи, коли його захоплено слухав весь світ, минули. Він тоді просто читав із суфлера. Питань йому не ставили, а лиш захоплено аплодували. Тепер же до нього накопичились питання. А відповідати на складні питання він не вміє і відповів би щось на зразок «ми крадемо лише наші гроші, західної допомоги це не стосується»…
Він мав довідку про діагноз «психопатизація особистості» й депутатський мандат від опзж. Ілля Кива, маркер часу, в якому живемо. Це коли відвертий неадекват опиняється при владі, й від нього залежить доля людей. Більшість з них нормальні, але обирають собі за керманичів справжніх ідіотів. В убієнного був диплом педагога-психолога, між іншим.
Я читаю рядки його багатющої офіційної біографії, а мій погляд переноситься на книжкову полицю, де стоять його поетичні збірки, які він мені дарував. У мене виникає когнітивний дисонанс. Доля пожартувала з Василем Васканом. Людина чіпкого, допитливого і жвавого розуму – він завжди легко досягав стелі формальних посад. Це були блискучі кар’єри.
