З одного боку, відмова Зеленського від виступу у Сенаті Конґресу США це тривожна історія. З іншого — можливо, добре, що відмовився… Бо ті часи, коли його захоплено слухав весь світ, минули. Він тоді просто читав із суфлера. Питань йому не ставили, а лиш захоплено аплодували. Тепер же до нього накопичились питання. А відповідати на складні питання він не вміє і відповів би щось на зразок «ми крадемо лише наші гроші, західної допомоги це не стосується»…
Цитата не точна, але передає суть висловлювань в інтерв’ю якомусь американському телеканалу. А отже не відомо, чим би такий виступ у Сенаті Конгресу США завершився?
Вся прикрість полягає в тому, що цю ситуацію він творив власними руками. Припустимо, на процеси в МО він може впливати лише опосередковано. А ось наїжджати на Залужного — це винятково його ініціатива, або Єрмака, що не робить великої різниці. І не випускати Порошенка до США – це теж скандальчик створений власноруч.
Але чи вплине його відмова виступати на рішення американців? Я залишаюся оптимістом. Бо об’єктивно ситуація така, що відмова надавати нам зброю поставить остаточний хрест на напівзруйнованому світовому порядку після ДСВ. А це значить цілковита втрата авторитетут США у світі. Це значить вогнища нових воєн.
Наразі в Конґресі іде звичайна торгівля. Таке відбувається чи не щороку. Згадаймо локдаун часів Трампа, коли фінансування державних установ було призупинене на два чи три місяці.
Принагідно, 6 грудня відбудуться останні дебати кандидатів на висунення у президенти США. У лідерах з величезним відривом Дональд Трамп і нема жодних ознак того, що він програє. На жаль, риторика його вигідна Москві. Але треба готуватися до того, що він знову може стати президентом. Я би не панікував, бо, крім волі президента, в США є воля багатьох інституцій і крупних бізнесів, які теж впливають на політику.
Юрій Луканов
