Культура

Микола Сингаївський і… м’ячі

Сьогодні, в день народження Миколи Сингаївського (1936-2013), я не поїхав на відкриття меморіяльної дошки на коростенській школі №1, де він колись учився, бо добре знав, як воно буде. Десь так і вийшло. Замість оголошеної за тиждень до того 12-ї години захід раптово перенесли на 10-у. Дітки мерзли, поки міські достойники виголошували пустопорожні промови. Редакторові місцевої газети поету Віктору Васильчуку, який особисто знав, товаришував і багато зробив для вшанування пам’яті одного з небагатьох національно відомих уродженців Коростеня, дали слово в останню чергу.

Але він устиг сказати, що краще б були зняли ту білу габу з дошки спочатку, щоб покійний поет міг «бачити нашу зустріч і бути з нами». Усю «церемонію» те запинало так і висіло більмом.

Кільканадцять років тому, коли Васильчук ініціював нагородження Миколи Сингаївського відзнакою за заслуги перед Коростенщиною, якийсь районний керівник кинув: «А скільки м’ячів він привіз (у подарунок, мовляв) до рідного села?»

Я був у Коростені минулої неділі, передав для школи світлини з родинного альбому — молодий Микола з однокласниками, перед Жовтим корпусом у першому своєму плащі, в офіцерських таборах КДУ, на виступі перед робітниками, з композитором Верменичем за написанням «Чорнобривців»… Виявилося, що куточок пам’яті поета в його рідній школі збирає викладач фізкультури Федір Григорович Степанюк. Він же прихистив у себе і попередню меморіяльну дошку, з районної бібліотеки імені Миколи Сингаївського, коли міські (і районні) достойники не змогли відстояти її рік тому перед таємничими силами чи то децентралізації, чи то розукрупнення…

Одне слово, не могла бібліотека займати перший поверх гарного будиночка на вулиці Івана Франка, 4. І її ліквідували, передавши частину фондів іншій бібліотеці, якій поки що поталанило більше.

Отакі м’ячі, трясця.

Сподіваюся, що куточок пам’яті автора «Чорнобривців» і ще багатьох гарних віршів у коростенській школі №1 таки буде — завдяки таким людям, як Федір Степанюк і Віктор Васильчук. І хтось із учнів, дивлячись на фото і, сподіваюсь, прочитавши кілька рядків поезій, зробить правильні висновки.

А дошка вийшла непогана. І взагалі — мав він, Микола Сингаївський, усе це на увазі, я вам скажу.

Сергій Сингаївський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.