Культура

Миколай у засаді…

Кілька років тому Віталій Чепинога написав лібрето (лібрето Віталія Чепиноги) для Новорічних та Різдвяних утренників усім діточкам України. А потім, за тим лібрето, Олександр Ірванець виплеснув чудовий віршик про Миколая, але вже для дорослих.., хоча і діточкам також (старшого шкільного віку)…

19 грудня

Подарункам приходить край.
Коли все уже порозвозив,
Вирушає святий Миколай
Воювати з Дєдом Морозом.

Він обходиться тим, що є
У грязюці й снігу по коліна.
Санта Клаус все не дає
Й не дає йому «джавеліна».

Миколай не буває злим.
Він ладнає з холодним залізом.
Волонтери йому привезли
Мало вживаний тепловізор.

Миколай у засаді засів.
Снігом білим його заносить.
Миколай шукає в приціл
Злу мармизу з червоним носом.

Бо прийшла-приповзла чума
Від рязанскіх родних бєрьозок
Й серед тих, кого там нема —
Злий садюга Дєд Отморозок.

Ген отам, на краю села
У вузькому тому провулку
Отморозок бавить, бува,
Місцеву шалаву Снєгурку.

І зі зброєю всім єством
Злився наш Миколай воєдино.
Срібна куля заходить у ствол,
І надходить розплати година!

***
Миколаю!
Нікого за носа не водим.
Я не був цього року гарним народом.

Я не знаю, чи щось принесеш ти мені.
Я орав, будував, помирав на війні.

Я склотару збирав, і знов помирав,
І з надією вранці у вікно визирав

Із лікарні, з дідурні, і з постерунка —
Може вартий таки я твого подарунка?

Я качався в багні і купався в сиропі,
На канапі в Європі, чи на Сході в окопі,

Я укрив себе славою й трохи — ганьбою,
Тобто я залишався усе ж бо собою.

Мав вечірки частіше, аніж вечорниці,
Часом коїв дурниці, западав на дрібниці,

Намагався війну припорошити миром,
Насміхався зі щирих і вірив нещирим.

Втім про всі ці деталі поговоримо згодом.
Я не був в цьому році ідеальним народом.

Але, діду, бурульку товсту тобі в рот, –
Покажи мені в світі ідеальний народ!

Та я вірю, коли ти це все прочитаєш,
Бородою задумливо похитаєш,

Потрясеш, посмикаєш, поколишеш,
І без подарунка мене не залишиш.

Тож я маю до тебе прохання дискретне:
Подаруй мені щось цілком неконкретне.

Може й справді прохання на тебе подіє?
Подаруй нам надію, багато надії.

Дні грядущі нехай трохи більш будуть світлі
В цій проклятій країні,
Найпрекраснішій в світі!..

Олександр Ірванець

1 Коментар

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *