У культовому фільмі «Пропала грамота» він зіграв кілька центрових ролей. Тих, кого Шевченко назвав «злоначинающими». Витворив різні архетипи яничарства. Блискуче. Тоді я, наївний, гадав, що то високе мистецтво перевтілення. А виявилося, що Михайло Голубович просто втілював себе.
І коли за лакомство нещасне директора головного театру “ЛНР” “світився” він на екранах з автоматом і колорадською стрічкою, коли святобливо брав з рук банд-ватажка “ріжпублікі” мєдальку “народного артіста ЛНР”, коли співав осанну колаборантам, вбивцям України, я повторював за героєм Івана Миколайчука, Козаком Іваном, який у “Пропалій грамоті” зі словами “Не ганьби оселедця” стинав шаблюкою чупера з голови героя Голубовича.
В російськомовній Вікіпедії, в розділі “Умершиє в 2023 році” прізвище Михайла Голубовича подано червоним. Так повідомляють про кончину незначних персон. Зрадників може й ушановують медальками, але відчуття гидливості за медальку не сховаєш.
Господь закінчив сю комедію.
Михайло Голубович пішов на Божий суд. Без лицарського козацького оселедця.
Валерій Ясиновський
