Час від часу в Мережі здіймається буча щодо «засилля» в медіапросторі Єдиних Новин. Мовляв – тринькання коштів, цензура, «одне і те ж» і т.д. і т.п.… Із Єдиними Новинами є тільки одна проблема – задовбуєшся перемикати пультом два десятки однотипних каналів, поки натрапиш на щось інше.
Про «тринькання коштів» нічого сказати не можу, швидше – про їх «економію», адже залученим до ЄН телеканалам тепер можна не витрачатися на цілодобове інформаційне мовлення. А щодо цензури – насправді в Єдиних Новинах її нема, принаймні державної (цензура — це коли якийсь єдиний «центр» впливає на зміст контенту), там є ротація допущених до ЄН телеканалів, у результаті чого виходять версії новин від 1+1, ICTV, Рада, Суспільне і т.д.
Власне, і спосіб їх подачі мало чим відрізняється від довоєнного – кожний телеканал працює у своїй стилістиці, не забуваючи принагідно «прославляти» своїх власників та наближені структури. І гіпотетична участь в проекті «Еспресо» чи 5-го суті процесу не змінила б, хіба лише додала плюралізму…
Якщо говорити про справжні проблеми телепростору, то впадає у вічі кричуща «вторинність» контенту (мавпування західного телепростору) на олігархічних телеканалах та не менш кричуща «провінційність» решти телеканалів. І якщо телебачення – це соціальне дзеркало, крізь яке можна побачити самого себе, то ми поки що не вибралися з цивілізаційної пісочниці.
Володимир Богданович
