Прочитала про мюзикл «Ти (Романтика)», натхненником якого є, звичайно ж, Жадан. Погоджуюся, що у кліпі панує суцільна невизначеність. Поезія Жадана після 2014 р., починаючи від «Життя Марії», — це також суцільне фентезі, в якому неможливо зрозуміти, хто агресор, а хто захисник, хто герой, а хто відступник, де добро, а де зло, що це за війна — хай вона екзистенційна — і за що точиться, яке місто і хто знищив, куди втікають біженці.
До речі, у цьому кліпі використано вірш Жадана “Кидай мертвих за борт” зі збірки “Тамплієри”. Хоча Жадана можна виправдати тим, що він розвінчує цинізм історії, саме так аналізував згаданий вірш Дзюба, сум’яття в самому Жадані, у його розумі і душі — очевидні. Прочитайте цей вірш зі зб. 2016 р. “Тамплієри”. Поет взагалі не розуміє, що у березні 2022 р., у 2014 р. Київ рятували такі ж добровольчі батальйони, як і 1918. А от що він написав:
Сніг заносить залізничні перегони,
місяць світить всім замерзлим подорожнім,
йдуть на Київ добровольчі батальйони,
йдуть під небом — опівнічним і порожнім.
Кожен має свою власну нагороду,
кожен має недовіру і сміливість,
будуть різати таку саму голоту,
щоби відновити справедливість.
Маршуватимуть колони поріділі,
під мостами виставлятимуть сторожу,
до церков уранці кожної неділі
сходитимуться на службу божу.
Буде їм ім’я Христове, наче видих,
будуть слухати про муки і тортури,
будуть зігнутих від страху посполитих
волочити до комендатури.
При багатті, наче безпритульні,
будуть згадувати спалені домівки,
будуть кулеметами патрульні
вибивати іскри із бруківки.
Буде рватися вночі сигнальний постріл,
й можна буде по не надто втішних вістях
вирватися на оперативний простір
й загубитися на передмістях.
Буде поле зимувати перестигле
під усю цю маячню і колотнечу.
Нам з тобою неабияк пощастило —
завойовувати порожнечу,
йти на світло з цього простору нічного,
зимувати у старій світобудові.
Нам з тобою не лишилося нічого.
Крім любові, звісно.
Крім любові.
Який вже не був Тичина, але він був співцем УНР і революції, котру назвав “Золотим гомоном”. Я в шоці від Жадана і від його читачів, а головне — від видавців. Який там Шевченко! Видання Жадана побили всі рекорди. Поряд із виданнями окремих збірок маємо низку його підсумкових поетичних книжок. Вибрані вірші під назвою «Цитатник» (2005), «Лілі Марлен» (2009) реалізувало «Фоліо». 2014 р. видавництво «Laurus» опублікувало вибрані вірші 1993−2013 рр. «30 доказів існування Бога (і 29 заперечень)», того ж року «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» випустило у світ вибране «Динамо Харків», що витримало шість перевидань. 2015 р. видавництво «КСД» опублікувало увесь тогочасний поетичний доробок Жадана під назвою «Господь симпатизує аутсайдерам: 10 книг віршів», що має 3 перевидання. 2024 р. у «Meridian Czernowitz» побачили світло денне всі поетичні твори Жадана, а це понад 700 текстів і 16 збірок. “Усі вірші” видано краще за Біблію.
Я вже мовчу про рівень пародій Жадана на Євангеліє і на Шевченка. До речі, після 2014 р. він від пародій відмовився. Так у нього однаково пародія виходить, бо він не здатний відрізнити добро від зла. Ось у чому первинна проблема Жадана. Я розумію, що нині все можна, але перетворити кримінального авторитета і його друзів на Ісуса і його апостолів, як у зб. “Вогнепальні і ножові” — це все ж очєнь і очєнь. Жахливо, коли у суспільстві відсутнє критичне мислення, а красиві слова і ритм вирішують усе.
Роксана Харчук
