Монастирище зараз – село селом. А було ж містечком! Там навіть два храми були, в одному з яких комуністи розмістили тракторний стан. А другий нині відроджує українська церква – власне, саме в Монастирищі тодішнього Ічнянського району була одна з перших парафій УАПЦ на Чернігівщині. Її створила вчителька, голова районної «Просвіти», незрівнянна виконавиця народних пісень Надія Кондра.
А ще в Монастирищі народився скульптор Пармен Забіла, що мавзі шляхетний родовід. Його дядько -Віктор Забіла, друг Тараса Шевченка, автор смачних наливок і пісень (наприклад, «Гуде вітер вельми в полі»).
Навчався в німецькому училищі, в київській гімназії та Санкт-Петербурзькій імператорській мистецькій академії, а потім вісім років у Римі і Флоренції. Там же він з українського Забіли став писатися Забелло – може й дружина Жозефіна Бове посприяла, бо була французькою бельгійкою. До речі, сестра Пармена Ганна 
була дружиною видатного художника Миколи Ге, який зробив їй пропозицію руки і серця… в листуванні, доти жодного разу не бачачи обраниці… Ото часи були!
Пармен Забіла створив погруддя Тараса Шевченка (для Чернігова, до речі), Миколи Ге, Івана Тургенєва, Миколи Некрасова, надгробний пам’ятник Герцену у Ніцці (на фото) та найбільш знаменитим є його пам’ятник Миколі Гоголю у Ніжині – там скульптор у складках одягу письменника зобразив свій силует. І це був перший пам’ятник видатному письменнику.
Помер Пармен Забіла 1917 року, на щастя не уздрівши розгулу большевизму. Помер у швейцарській Лозанні, на лікуванні. На 88-у році життя! Старший його син був останнім генеральним консулом Російської імперії у Римі, помер 1946 року. Власне, російські джерела називають скульптора Пармена Забілу – російським, що природно для імперії, яка приписує собі всіх видатних людей з колонізованих територій.
Але українське таки пробилося в роду – внучка Пармена Забіли, донька сина Льва, це українська дитяча поетеса Наталія Забіла. Вона була таки Забіла, а не Забелло — дідовий «викрутас» або вигин виправлено!
Василь Чепурний
