Позавчора на «ХД» один письменник сказав слово про іншого письменника… Зазвичай українські письменники один одного хвалять, але не цього разу. Ярослав Орос, власне, поставив під сумнів потуги Степана Процюка в царині романізованих біографій, і зауважив, що той даремно зазіхає на лаври Андре Моруа…
Чи може один письменник висловити публічно такі «крамольні» думки про іншого письменника? Ні в коєм случаї!!! Можливо, десь, в якійсь іншій країні — тільки не в Україні! У нас так не прийнято!
Є давній голлівудський бойовик «Розбірки в малому Токіо». Те, що трапилося потім, перевершує навіть кіношні розбірки. Добре, що хоч без хапання за петельки і мордобою!
Степан Процюк виставив ту куцу статейку із «Хвилі Десни» на своїй сторінці у Фейсбук. Що ж там зчинилося! Ніби встромив патик з червоною ганчіркою на галявині, де мирно паслися бики, учасники кориди, завезені з Іспанії…
Якби знав Ярослав Орос, як підступно вчинить з ним Степан Процюк, то хто зна чи й писав би ту статейку… На захист улюбленого письменника кинулися десятки його вдячних читачів, а ще десятки, якщо не сотні, мовчки, непублічно, залишаючись в тіні, засуджували, зневажали і сварили свавільного «критика».
Сподіваємось, Степан Процюк не нарікатиме, що ми не втримались, аби скопіювати й оприлюднити ту живу фейсбучну хвилю українського літературного процесу. Бо для кого пише письменник? Звісно ж, не для себе чи іншого письменника, а для людей. Правда, люди є різні, і всякі читачі…
Ці відгуки будуть дуже промовистими для тих, хто справді розуміється на сучасному літературному житті в Україні, хто знає чиї книжки чого вартують, де насправді важить талановите слово, а де того таланту — мізер, зате є бронебійний лоб, лікті і графоманське нахабство, яке не спиняють жодні фортифікаційні споруди.
Гадаємо, і сам Степан Процюк втішений, бо якби не було тих контроверзійних нотаток Ярослава Ороса чи переконався б він у черговий раз, що є таким популярним в народі письменником?! Натомість Ярослав Орос — заздрісник, «Хвиля Десни» — «жовта» і навіть сепаратистська газетка, а Степан Процюк — «один з найвидатніших письменників сучасності світового масштабу».
Отже, ще раз стаття Ярослава Ороса і затим — неперевершена насолода фейсбучних коментаторів…
Лаври Моруа баламутять Степана з Галіції
Степан Процюк укотре замахнувся на ролю українського Андре Моруа. То замахнеться бідолаха написати про когось із уславлених, то — не дуже, тільки, скромненький, про себе й словечка не згадає. Добре се чи погано – ліпше може розповісти мастита літературознавиця [у вигнані?] Тамара Гундорова.
Я – не членкор і не членкиня Жулинського чи Забужко, то й маю на се свою думку.
Степан з Галіції, бува, замахнеться змалювати образ Архипа Тесленка й Володимира Винниченка, ач, і Григора Тютюнника, ще й Івана Франка, ба, доп’явся аж на Харлампійовича. Маю на оці – Євгена Чикаленка.
У Станіслава Вишенського є вірш – Архип Тесленко. Гадаю, отут усе зрозуміло про маститого автора. Ну, про Винниченка – ще й кінь не валявся в красному письменстві. Іван Франко – тerra incognita для сущих совків. Григір Тютюнник – пережити б самому, що пережив він, а не писати кандидатам наук з докторами бездушні прокламації. Вдаючи «бу-ба-бу» за красне письменство.
Терпів я се, терпів, аж доки Процюк у своєму твориві «Пан» не звів нанівець образ Чикаленка. Добродій Євген – се вам не галицькі «пляцки», здерті в чужинців, а вишуканий, суто вкраїнський «продукт». Вирощений на херсонських чорноземах. Він же й породив «Кіевскую старину». Того ж таки Винниченка з його «Голотою».
Гадаю, Ґоліяте, ліпше тобі не братися за невдячну роботу, коли вхопив тебе за барки зуховатий Давид. Як казав улюбленець мас Янукович: «Астанавітєсь!»
Степане, ти ж не Бандера… Доста писати про пана й голоту. Дай собі раду, доценте. Поміж білим і чорним зрештою розшукуй відтінки. Коли тобі Біг допоможе! Щасти.
Ярослав Орос
P.S.
Для багатьох буде незвичним, але один раз на моїй сторінці у Фейсбук я поділюся текстом одного із моїх “шанувальників” із потоком свідомості замість фактів.
Я вже більше чотирьох літ не працюю в університеті, роман про Чикаленка закінчив два тижні назад (тобто, його було неможливим прочитати).
Але напади справжньої ненависті окремих літераторів до написаних мною книжок, незважаючи на війну, починають частішати, і сайт “Хвиля Десни” починає чомусь завзято їх пропагувати.
Степан Процюк
***
Не звертайте уваги! Ми вас шануємо
Switlana Stanchuk
Степане, заздрісники вмруть, заздрість — ніколи!
Богдан Томенчук
У людини, яка написала цей пасквіль, немає честі. Степан Процюк — один з найвидатніших письменників сучасності світового масштабу. Не звертайте уваги, шановний пане Степане, на різних імбецилів, які нічого з себе не представляють і ще ховаються під псевдонімами.
Mikola Adam
“Наварила мама дуль – що кому до того? Ще бракує десять грош до пів золотого!” З такою критикою недовго стати навіть не критиканом – кретином! Тримайся, Степане! Караван іде!
Ольга Слоньовська
Прочитавши допис “критика” ніяк не зрозумів про що мова. Думав прочитаю допис маститої Т.Гундорової, але як виявилося його там нема. А далі по тексту чого тут тільки нема. Степан з галіції, біблійні образи Давада й Голіята, пляцки галицькі. Навіть не обійшлося без Степана Бандери. Такий алогічний вінігрет із різних постатей та епох у “Хвилі Десни” зветься літературною критикою. Таке враження, що то писала заздрісна людина з низьким рівнем свідомості.
Ігор Білоскурський
І сайт той гірше жовтої преси, а з того Ороса, думаю, такий письменник як з гусака качка
Олександр Букатюк
Дивина та й годі. Цей Орос — письменник? В тій писанині немає ніякої логіки. Яка там критика. Він напевно добряче хильнув, або хворий маніакальними розладами. Смійтеся з того пане Степане. З нетерпінням чекаємо романа про Чекаленка.
Микола Симчич
Що то за парканний списуватель (так чехи письменників величають) Орос? Хто чув про такого? Що він ще набазграв, окрім цього пасквіля, для збагачення української літератури? Нікчемно ці словесні вправляння виглядають.
Jaryk Prots
Ця так звана “критика” — це найпростіший спосіб висловити свою нездатність до творчості. Можливо, вони просто заздрять вашому таланту. Цим критиканам треба пам’ятати, що кожен має свій шлях та свої таланти, про їх “шедеври” я не чула, а з Вами пане Степане, я по новому відкрила українську літературу і за це Вам вдячна.
Nata Golub
Аж гидко. Видно дуже нещасна особа писала, з важким дитинством і тонами заздрості і злості. А Вишенський, до речі, при телефонній розмові завжди просив передати Степанові Процюкові привіт. Думаю та особа і названих Книг не читала, за неї говорить заздрість і злоба.
Олександр Букатюк
Ярослав Орос з Тятівщини вирішив нам про себе нагадати, ото і всього. Там і читати нема чого
Ірина Михалевич
Глянула на цей сайт “Хвиля Десни”: зверстаний на коліні й наповнення таке ж. То як вандали: їм і на стінах писати в радість. Поміж рядків цього “відгуку” прочитується психічний розлад
Таня Нємцева
Який там розлад! Люди розважаються!
Сергій Гупало
Ви дуже ніжно про цього Охлоса — потік свідомості. Потік свідомості — це Джойс і Пруст, у пана Ярослава Охлоса скоріш за все олігофренія у легкому ступені дебільності.
Олександра Антропова
Я свистав як комусь сі не вдав. Роботи ваші чесні в праці і потрібні людям.
Власта Власенко
Маячня! Я хочу читати “Пана”, а не дурню усіляку… п. Степане, Ви ж не будете думати про це?!… Бережіть себе…
Ольга Фагараш
Але блискавки влучають у високі дерева, а Ви є одним із найпотужніших письменників світової літератури
Марія Якубовська
Що означає цей набір випадкових слів? У ньому є якась теза, твердження? Знаєте, є таке народне: “Ішов Стецько льодом, свинка – огородом. Налий, мила, горівочки, най не ходить боса…” Це якось так… Ваші твори, щоб читати, треба мати добру клепку в голові. А то написали ті, в кого лише ниточка між вухами, щоб не повідпадали…
Valerii Ostrovskyi
Давно я так не сміявся, Степане. Чого Ти дратуєшся? Це ж кумедія.
Іван Андрусяк
Прочитала зауваження “критика” двічі, зрозуміла з того всього нічого. Критика — це нормально, природньо, коли вона породжує дискусію, але тут не можу вловити жодної думки. Що з новим романом не так, що саме викликало таке обурення у цього літератора? На літературознавчу статтю це не схоже, швидше за все – це просто нервовий плювок. Як там у Ліни Костенко? “Як легко плюнути в велике – у нього точно попаде”. Розчарована, що у літературних колах так іноді бракує шляхетності. Що сайт, що пасквіль – обидва задають поганий тон.
Руслана Битківська
Це найкраща реклама для книжок, розпродаж гарантовано, у 2005 році була розгромна рецензія невідомого автора у вельми тиражованій газеті на мій роман есей Віддзеркалення, опублікований у Дзвін
Марія Якубовська
Та дурня повна, а не тексти на хвилі. Не переймайся, пане Степане
Nina Golovchenko
Як ви оце м’яко “потік свідомості”. Де там свідомість? Відсутня вона начисто. Та й уживанням незаконного чогось попахує… А ще й “вєлікаво праффєсора” цитує… З писакою, який цитує януковоща все зрозуміло. Не один психіатр може доцентом стати, вивчаючи отаке
Maria Choban
З великою повагою ставлюся до Вас. Читаю ваші твори, купляю книги. Бо читати ваші книги — це думати, розвиватися, аналізувати, проводити паралелі з сучасністю з уроків минулого і зокрема з життя знаних українців. У ваших книгах вони живі, нешаблонні, неприкрашені, зі своїми часто бідами і проблемами, радощами та здобутками. Отакі, як у житті: складні, незрозумілі, талановиті. А на “таке_ото_всьо” просто не звертайте уваги.
Анна-Сабіна Ружицька
Який несмак і безвідповідальність редактора сайту, якщо подає такі сепаратистські дописи.
Уляна Глібчук
“Жаба” — це характерна генетична хвороба для наших членів Спілки. Згадайте-но, який потік бруду від здавалося б маститих літераторів та академічних літературознавців лився на Андруховича, тепер на Жадана. Значить заздрять!
Євген Цвелих
Саме так. І я скористався нагодою, як, зрештою, приналежний до ПЕН-клубу, щоб мої читачі це прочитали і заодно дізналися про сайт
Степан Процюк
Тут не комільфо переходити на особистості, але не полінувався прочитати про автора статейки — Головред, “Персонал+” це епічно, памятаю…
Євген Цвелих
Просто, по народному – жаба задавила. Пишіть, бо читаємо.
Галина Голубович
Укотре роблю висновок: не тре нам ворогів ззовні, маємо «друзів» поруч. Та нам своє робить
Svitlana Diachok
Це якась маячня людини, яка не має зеленого уявлення про літературну критику, натомість генерує набір слів ні про що. А претензійно як! Я, чесно, посміялася. Не зважайте, пане Степане. Це класичний приклад на приказку – «собака гавкає, а караван іде»
Olena Ivanivna Mishchenko
Бо писали би, Степане, про любощі з ящірками та вовкулак, а не оце все…
Marichka Kryshtopa
А саме про це і пише “критик”.
Валентина Семеняк
Пане Степан та кожен час має свого бузину… Правда, тут навіть до бузини ніяк не дотягує, але ж чоловік хоче аби про нього знали, то вже як вміє і на що вистачило хисту… то таке
Леся Щербанюк
Це той випадок, коли коня кують, а жаба і свою лапу підставляє. Скільки жовчі в цьому дописі!
Nadia Gavrylak
Чесно кажучи відкрив цю ‘критику’, бо скучив за критикою без лапок. Справжньою, аргументованою. Що тут скажеш – висловив би глибоке розчарування, але прочитавши прізвище автора, не можу й цього зробити, бо рівень і сохташ я.о. мені знайомий. Тобто очікувано.
Василь Горват
А де цей допис називали літ критикою? Сам автор не позначає допис як критику, лише опінією. Все чесно. А читацький відгук він якраз і пишеться про те, що “я хотів почитати таке, а автор написав не таке, автор — дурень”. То не про жанр ідеться, а про практику. Типу “я критикую твій поганий смак”, а не “я от пишу літ критичну статтю про твій твір”. Так же? Ні, зрозумійте мене правильно, цей допис, він такий гротескно-недолугий, що всерйоз і обговорювати не варто, але мене бодай тішить, що автор себе літературним критиком не вважає, а тупо потриндіти вийшов. Не відбирайте у мене цю ілюзію. І дякую вам на теплім слові!
Ganna Uliura
Враження від прочитаного таке, ніби ШІ дав збій. Собака гавкає, а караван іде.
Natalia Dorogovych
Суцільна радянщина. Літератори і критики, які себе поважають, ніколи не писатимуть принизливо ще не наводячи жодного адекватного аргументу. Такі дописи вказують на людську ницість і заздрість.
Natalia Kerdivar
Це Ви, пан Степан, вже точно популярний, якщо таку ненависть збурюєте у заздрисників!
Enna Kot
Степане, ось вони, гримаси визнання!!! КУмедія, та й годі!
Олександр Косенко
Я би таким навіть трохи доплачував, Степане. Це як нанести фіксатор після проявлення фотоплівки.
Ihor Y. Tkach
Якщо серйозно, то це не критика, просто допис про те, що от написали не так, як би мені хотілося, але що саме не так і як мало бути так, сказати не можу чи не хочу. Багато всього в одній купі, нема фокусу на чомусь одному. Але пан критик винен Вам (і нам за перегляди) могорич. Сумно, що якусь особисту неприязнь називають критикою
Marichka Kryshtopa
“Хвиля” винесла, хвиля й змиє, а ваші, п. Степане, твори будуть. Знаєте, дорогий Письменнику, на такі пасквелі навіть не варто відповідати оцінкою Ваших творів, бо це означає вступити в діалог з тим, хто на нього не заслуговує.
Ольга Ольга
Охлос. А навіщо він Гундарову приплів?
Василь Добрянський
Знаю Ярослава Ороса. Тому здивований. Сподіваюся, то рекламний трюк оригінальної форми. Ось коментар на сайті – просто трюк.
Віктор Тютюн
Якась безграмотна маячня. Утім, як і кілька статейок, що я переглянула на цьому сайті.
Yaroslava Paraka
І справді, фідбек авторам важливий дуже. Я не компетентна в літературознавстві, але ж твори – для читачів. Ну, мені як читачу не сподобалася, зокрема, той уривок про Франка, який Ви, пане Степане, подавали у ФБ. Я тоді Вам про це писала, а Ви відповіли, що маєте право на творчий домисел. Звісно, маєте. Але від того уривку маю осад на душі. Не той мені Франко ваш… Аж боюся читати книгу
Василина Михайлівна
Боїтеся, то не читайте.
Степан Процюк
Стиль письма якийсь знайомий. Хто ж це заховався під псевдо “ярослав орос” і погавкує?
Уляна Калагурка-Сіренко
Бот на зарплаті. Він погавкував частенько на тих, хто зачіпав у своїх дописах тригерні для суспільства теми, а тепер дали завдання письменників обгавкувати
Оксана Поліщук
Є такий літератор — Ярослав Орос. Київська спілка письменників.
Степан Процюк
Навіть цілий літератор! Він і на мене якось погавкав, вже не згадаю про що тоді написала. Зайшла на його сторінку, а там малюночок з колосками замість обличчя. Літератору личить мати й обличчя разом з іменем.
Оксана Поліщук
Це не псевдо, це реальне прізвище, ім’я. Він завжди всім незадоволений. Писав про арійство і про секс
Leo Streng
Cхоже, що “Хвиля Десни” надрукувала пробу пера… Невдалий есей літератора-початківця… Даремно Степан Процюк так боляче реагує… Тим більше – він має можливість написати свою відповідь…
Сергій Гупало
Початківець 59 року народження?
Ірина Михалевич
Забагато честі відповідати на цю вербальну діарею. Лев не переймається думкою овець.
Олександра Антропова
Ви сильний і правдивий Письменник!
Тетяна Вовк
Аж дивно, що це Орос написав… Але після того, як на Буквоїді він писав про те, як після пиятики з ним Воробйов згубив по дорозі штани (посеред Києва!), тут нема чому дитвуватися.
Leo Streng
Ай. Дурне навіть читати не буду.
Ihor Dzesa
