… Я знав його з дитинства. Влітку 1966-68 років довелося працювати вихователем у піонерському таборі «Золотий колос», що в селі Панка Сторожинецького району на Буковині, і Мар’ян був у моєму загоні. Найімовірніше, що було те влітку 1967-го. Він був дуже привітним і слухняним вихованцем. Радо виконував доручення, допомагав у проведенні масових заходів… Мабуть, ще тоді в ньому вгадувався майбутній артист.
Після того ми часто зустрічалися, бо вже в дорослому житті Мар’ян певний час жив із власною сім’єю в Сторожинці, а я працював там у районній газеті. Завжди веселий, усміхнений, знаходив час поцікавитись життям-буттям…
Бачилися з ним і пізніше, коли Заслужений, а відтак і Народний артист України Мар’ян Ілліч Гаденко був організатором різноманітних Фестивалів у Чернівцях і рідному Сторожинці, де тепер і знайде вічний спочинок. Але про той період життя, сподіваюсь, скажуть ті, хто творчо контактував з ним.
Прощавай, добра, талановита і сердечна Людино!
Ніколи не міг уявити, що проводжатиму тебе, Мар’янчику, такого молодого, в останню путь… Щирі співчуття сім’ї і всій великій, шановній родині Гаденків.
Михайло Токарюк
