Відомий музикант і автор чудових пісень Анатолій Говорадло, написав у соціальній мережі: «Коли ми згадуємо зірок минулого, то пригадуємо Яремчука, Зінкевича, Ротару, Петриненка… Коли ми говоримо про сучасних зірок, то називаємо Сердючку, Скрипку, Потапа, Полякову… Мені здається щось тут не те!»
А таки не те.
На мою думку, є 6 причин цієї біди:
1. Як не парадоксально, Незалежність України була не зовсім очікуваною для більшості українців, які виявилися неготовими до соціальних змін і їх наслідків. Це обернулося проти самих українців і їх традиційної культури.
2. Інформаційний простір — цей стратегічний ресурс держави — був бездумно розпроданий чиновниками-корупціонерами олігархам і інвесторам неукраїнського походження. Нацрада не стала на завді цій злочинній оборудці.
3. Комерціалізація інформаційного простору, зокрема культурного і музичного, перетворила артистів на товар. Причому, краще продавалося не оригінальне та ексклюзивне національне мистецтво, а підробки під західні зразки та розважально-циркова буфонада. Це пояснює естетику та репертурну своєрідність сучасних «звьозд», які перестали думати про зміст, і зробили акцент на зовнішіх атрибутах своєї «творчості».
4. Кататастрофічна меншість у вітчизняному шоу-бізнесі і в ЗМІ людей, вирощених на традиціях української музичної і писемної культури, що в умовах ринкових відносин і при повній байдужості української держави призвело до повної втрати зв’язку між різними поколіннями як редакторів, так і музикантів і взагалі поваги до всієї культурної спадщини України.
5. Фактична відсутність справжньої української еліти, яка б вчасно відчула небезпеку і забила на сполох, привернувши увагу широкої громадськості до цих тривожних процесів. Усі — письменники, просвітяни, композитори, журналісти –були зайняті виключно політикою і красивими гаслами, тоді як важливі процеси лишились поза увагою суспільства.
6. Низький культурно-освітній рівень української молоді, помножений на її тотальну залежність від зомбоящика, який диктував зовсім інші, згубні для української культури, тренди.
Як висновок — нині маємо в Україні гуманітарну катастрофу, яку розуміють і відчувають лиш одиниці в цій державі. Її ще можна якось знівелювати, бо ще живе в Україні покоління артистів, які зберегли український дух, колорит і традицію. Але ці митці практично ізольовані від теле та радіоефірів, вони виштовхані в небуття «реформаторами» нашої країни, які крок за кроком перетворюють її на територію без пам’яті, без традицій, без власного обличчя і без культурної самобутності. Це може призвести до втрати цілого етносу на культурній мапі Європи.
Анатолій Матвійчук
