Офіційні джерела повідомили сумну звістку – на коронавірус захворів президент України В.Зеленський. Повідомила про це і його прессекретар Юлія Мендель: «На жаль… Президент почувається добре. Ми повідомлятимемо про його стан здоров’я» — написала вона дослівно на своїй сторінці у Фейсбук…
Диктанти мені ніколи не вдавалися. Коли вчителька диктувала, я забував про слова, про коми й абзаци. Прислухався до її голосу, придивлявся до руху її вуст, до того, як вона поправляє волосся, як хитрувато зиркає на нас, безграмотних дурників… Коли ж починав записувати слова, то вони здавалися мені якимись безбарвними, сухими, занадто книжними.
Відомий музикант і автор чудових пісень Анатолій Говорадло, написав у соціальній мережі: «Коли ми згадуємо зірок минулого, то пригадуємо Яремчука, Зінкевича, Ротару, Петриненка… Коли ми говоримо про сучасних зірок, то називаємо Сердючку, Скрипку, Потапа, Полякову… Мені здається щось тут не те!»
Після матчу 9 туру української футбольної Прем’єр-Ліги, в якому зустрічалися «Дніпро-1» (Дніпро) та «Колос» (Ковалівка), в підтрибунному приміщенні сталася суперечка між головним тренером господарів хорватом Ігорем Йовічевічем та форвардом гостей Євгеном Селезньовим. «Відповідай українською», — в якийсь момент сказав Селезньову Йовічевіч.
Це божественно смачно! Опеньки («пІдпеньки», як кажуть у нас на Буковині) у сметані з мамалигою!! Незабутній смак з дитинства, коли моя бабка Сяня (Олександра) на шпаргатах відкритої літньої кухні у чавунчиках варила/виварювала гриби («губи», кажуть у Клішківцях), додаючи посіченої цибульки й кропу з петрушкою, а потім заливаючи це густе вариво із лискучих шапочок і тугеньких ніжок такою ж густою вершковою домашньою сметаною…
Про особисте… та не зовсім: 1986 року за направленням починаю працювати в Сумському облтелерадіокомітеті, занурююсь в життя, як кажуть. Так ось, в Сумах у цей період закривалася ОСТАННЯ школа з українською мовою навчання, залишився ОДИН україномовний дитячий садок…
