Культура

Незнайома, дивовижна Хмельниччина

Мій особистий ПАСПОРТ ТУРИСТА щойно поповнився новими марками з двома унікальними об’єктами – у селі Самчики та містечку Старокостянтинів, що на Хмельниччині. Самчики – мальовниче село на річці Случ. Воно ще відоме «самчиківським розписом» — неймовірної краси барвами, які приваблюють і мистців, і любителів. А також – Палацово-парковим ансамблем «Самчики», про який варто розповісти окремо.

Його почав будувати Ян Хоєцький (пригадуєте його садибу в селі Томашівка на Київщині?) у 18 ст., і дотепер ми бачимо Старий палац, зведений у 1725 р. Потім маєтком володів полковник Петро Чечель (1754–1843), гайсинський староста, який добряче його розбудував і прикрасив теплицею відкритого типу «Сад у мурах», два флігелі, в’їзну браму, відновив парк у романтичному англійському стилі.

Після Чечеля маєтком володів купець із Житомира К.Ляшков, потім І.Угрімов, а в 1902 році садибу викупив управляючий родини цукрозаводчиків Терещенків М.Шестаков, який володів нею до 1918 року.Чим знаменитий цей палац?

Його називають маленьким «Українським Версалем». Можливо, це дещо бравурно, але приємно, що в сільській глибинці є щось таке красиве в стилі ампір, що віддалено нагадує один із світових шедеврів. У палаці п’ять залів (Кругла, Велика, Римська, Спочивальня та Японський кабінет), які чудово збереглися. Вихід до Случі прикрашають скульптури двох левів – веселого та сумного, які мабуть радіють приходу гостей та сумують, прощаючись. До середини Случі було прокладено колись місток і зроблені купальні, завішені шовковими простирадлами: тут у водах чистої ріки плескалися панянки.

Зали зберегли свої прикраси і нині.
Їх варто подивитися, особливо настінні фрески в Японській залі – вони чудові! Є унікальний рояль 1792 року, таких в Україні лише два (кажуть, ще один – в колекції котрогось із Президентів).

Сам парк займає 18 гектарів. Він чудово спланований і доглянутий. Для його створення було запрошено Діонісія Мак-Клера, того самого, котрий заклав перший ботанічний сад у Кременці, матеріали якого прислужилися народженню університетського ботанічного саду ім. О.Фоміна в Києві. Дерева викохані й розкішні — листяні та хвойні, рівні алеї лип, ялин.

Ще однією «родзинкою» цього комплексу є Китайський будиночок, який відігравав функції… холодильника. Товсті стіни до підвалу мали шурфи, в які закладався лід, що й тримав нульову температуру у приміщенні, де лежали продукти.

***
Наступна локація – містечко Старокостянтинів, де особливо вражають два об’єкти: замок князів Острозьких та оборонна вежа 16 ст., обидва потребують реконструкції. У замку вона триває, а ось із вежею — котра раніше була костелом Матері Божої Громничої та домініканським монастирем в готичному стилі з елементами бароко – допоки проблеми, бо нема коштів, точніше документація на реконструкцію не «встигає» за цінами на матеріали…

Хоча відновити цю пам’ятку було б варто, оскільки це був осередок чернечого життя римо-католицького ордену отців домініканців протягом 16-18 ст. Сама вежа (її називають ще Дон Джон) – на рівні семи поверхів. На одній зі стін, як уважно придивитися, проявляються лики святих дів та Ісуса Христа.

Цей замок стоїть на березі ріки Случ. Існують легенди, буцім його підземелля може вивести до Меджибожа, де є ще один знаменитий замок. Навіть деякі старожили намагалися пройти підземеллям, що пролягло попід рікою, але вдалося подолати відстань лише до середини ріки. Втім, це лише легенда…

Насамкінець хотілося б зауважити приємну деталь подорожі: приєднавшись до флешмобу #Вишиванкатур, я відчула, що це значно додало святковості під час подорожі. Тому запрошую всіх, кого цікавлять туристичні стежки України: ПОДОРОЖУЙ з #АнгаТревел у вишиванці!

Алла Кобинець

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.