Даремно «фахівці» стабільно не задоволені щорічним вибором Нобелівського комітету в царині літератури. Як на мене, це свідчить, що академіки читають різноманітні твори, а не лише «мейнстрім». Публіці ж, на око, переважно «подобаються» ті твори мистецтва, які вже комусь сподобалися. Бо хтось «авторитетний» із ними ознайомився і похвалив.
Це пастка.
Мейнстрім – то м’який варіант тоталітаризму.
Пам’ятаю, хтось гукнув: «Jogging»! І всі побігли. Не зупинилися навіть коли автор цієї методики оздоровлення заперечив її можливий оздоровчий ефект для ВСІХ. Не зупинилися, коли було оголошено про небезпеку бігу підтюбцем для людей з окремими хронічними захворюваннями, і коли “винахідник” сам помер, довівши, що то не панацея.
Природа різноманітна. Ми різні. І притягують нашу увагу різні речі. Навіщо ж ламати себе, і робити щось як усі? Це примус, хоч і легкий.
Академікам Нобелівського комітету, ще раз, вітання за їхню сміливість вибору, який є дуже природним. Схоже, ми не дочекаємося нагородження нобелівкою того автора, який нам подобається. І це ще раз доведе природну різноманітність художніх смаків та уподобань.
Альтернативою ж, для заспокоєння, є Шнобелівська премія. Там можна не лише поплакати, а й посміятися.
Володимир Сердюк
