Директором Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка став Юрій Бондар. Нелегка ноша — у непростий час. По-іншому й не скажеш. Очолити школу журналістів, якою свого часу керували такі (не побоюся цього слова) знакові історичні постаті, як Дмитро Прилюк і Анатолій Москаленко та ще й на зламі журналістських й інформаційних технологій — то «не два пальці об асфальт»! То — величезна відповідальність!
Знаючи Юрія Володимировича Бондаря зблизька, переконаний, що йому вистачить навіть однієі каденції, щоб довести свій професійний вишкіл та наукову спроможність стати в один ряд згаданих класиків.
Ю.Бондар — високо професійний пишучий журналіст. Свій перший пуд солі «зїв» ще в редакціях газет «Молодь України» та «Український футбол». Чашу досвіду у книговиданні теж випив до дна, починаючи з часів колишнього видавництва «Молодь»… Добре знайомий із сучасним радіомовленням… І навіть шлях прес-секретарства пройшов…
У голові Бондаря завжди маса якихось ідей. Мало хто знає, що нинішній директор КІЖу був ініціатором створення УНАФР — Української національної асоціації футбольних репортерів та газети «Український футбол»…
Думаю, досвід Ю.В. Бондаря, помножений на талант викладацького складу Інституту журналістики, дадуть 
непоганий ефект у справі підготовки майстрів пера та мікрофона.
Сергій Сай-Боднар
***
Щиро вітаю Юрія Бондаря з призначенням на цю відповідальну посаду! Ми з ним – земляки (він родом з Ружинського району, що на Житомирщині), випускники факультету журналістики КДУ імені Тараса Шевченка, вихованці тодішніх деканів факультету, світлої пам’яті Дмитра Михайловича Прилюка і Анатолія Захаровича Москаленка.
Ю. Бондар достойно пройшов непросту школу української журналістики.
Нещодавно ми прийняли Юрія до Національної спілки письменників України.
Успіхів тобі, друже, у цей драматичний час, і наснаги у винятково важливій справі – навчати майбутніх журналістів критично мислити і бути вільними громадянами нашої держави.
Михайло Сидоржевський
***
Юрій Бондар – директор Інституту журналістики Шевченкового Університету! Мене жабище не давить! Категорично вітаю і співчуваю! Бо роботи непочатий край! Я казав Бондарю про його директорство ще на зорі Юрикового викладацтва! Саме такі директори нам потрібні! Пройшов вишкіл у “Молоді України”! Створив видання “Український футбол”! Написав з півсотні книжок. Про буклети мовчу!
Трохи попрацюй, друже! Наберися досвіду! І далі — на РЕКТОРА! У Червоний корпус! А заміна в тебе буде достойна — Валєрка Ясиновський! Цей також наш журналюга!
Хлопці, не хвилюйтеся – должності не проситиму! На блат онучат влаштувати копійок не збиратиму! Будьмо! Слава Україні!
Микола Мотор-Кривоносівський
