Два роки тому я чи не єдиний в усьому потоці їхав по Житомирській трасі до Києва, а сотні машин тікали звідти на захід. Я їхав помирати… Не було ані віри в перемогу, ані злості, ані впертості. Лише бажання зустріти ворога, як належить чоловікові. Розміняти ганьбу безсилля на звитягу жертовності.
Директором Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка став Юрій Бондар. Нелегка ноша — у непростий час. По-іншому й не скажеш. Очолити школу журналістів, якою свого часу керували такі (не побоюся цього слова) знакові історичні постаті, як Дмитро Прилюк і Анатолій Москаленко та ще й на зламі журналістських й інформаційних технологій — то «не два пальці об асфальт»! То — величезна відповідальність!
Блін, як мені соромно…. Шмигаль привіз пів уряду на кордон з Польщею, щоб зустрітися з урядовцями Туска, виконуючи команду Зеленського. Поляки ще два дні тому сказали, що в шоу гратися не будуть, зустрічі на кордоні не буде, а зустрінемося у березні у Варшаві на найвищому рівні з предметними напрацюваннями по кризі на кордоні…
Звичайно, як і всі, я мало вірю в перемогу Джо Байдена, як і в перемогу Ніккі Хейлі! Я більше вірю в чудо, що Дональд Трамп просто не дійде до виборчого процесу… Одну справу про шахрайство Дональд Трамп уже програв. Запит Трампа відкласти виконання рішення про виплату штрафу за шахрайство на суму 355 мільйонів доларів було відхилено суддею Енгороном.
Два роки тому, 24 лютого 2022-го, я написав у фейсбук, що «фашизм виявився живучим. Російський фашизм. Відсьогодні зранку він нас убиває вже не криючись. Не вб’є!» Два роки тому, вже коли «вторая армія мира» почала нас убивати і світ дав нам на життя три дні, ми знали, що путін нас не вб’є. Не тому, що не хоче, – просто вірили у себе і так само лише на себе сподівалися. Таких різних, але єдиних у вірі українців, які мають за що битися, а коли доведеться, – то й загинути.
