В фільмі Мартіна Скорсезе «Банди Нью-Йорка» з Леонардо Ді Капріо є сцени нью-йоркського антипризовного бунту 1863 року. Справа в тому, що в першій половині ХІХ століття Нью-Йорк був міцно пов’язаний із південними штатами, звідки йшла бавовна, яка перероблялася на місцевих фабриках та вивозилася до Європи.
Тому коли в 1861 році південні штати вийшли з Союзу, а федеральна влада силою спробувала повернути їх назад, Нью-Йорк став оплотом «партії миру» на Півночі, яка закликала перестати воювати, а якось по-доброму домовитися з жителями Півдня заради спільної торгової вигоди. Одночасно Нью-Йорк був ще й центром тяжіння іммігрантів, які становили основу низькокваліфікованої робочої сили.
Навесні 1861 року федеральний уряд ще розраховував швидко придушити заколот на Півдні. Президент Лінкольн видав декларацію про призов 75 тисяч добровольців із терміном служби на три місяці. Але швидко здолати мешканців Півдня не вийшло. Війна тривала.
Вчорашні добровольці або дезертували, або просто не продовжували контракт, а шукати їм заміну з кожним місяцем ставало все важче. У березні 1863 року Конгрес прийняв безпрецедентий закон про військовий призов.
Відтепер, якщо в штаті не набиралася квота на добровольців, серед громадян чоловічої статі від 20 до 45 років проводилося жеребкування, яке визначало майбутніх призовників. Втім, той, на кого випало жереб, міг або виставити замість себе заміну, або законно (через так званий «комутаційний платіж») відкупитись 300 доларами. Зрозуміло, що заплатити такі гроші могли лише заможні люди.
А це ще більше розпалювало почуття несправедливості, а противникам бойових дій дозволило говорити про «війну багатих в якій воюють бідні». Величезна маса вчорашніх іммігрантів, які тільки-но отримали громадянство, не розуміли, за що їм воювати. До того ж їх головні конкуренти на ринку низькокваліфікованої праці – чорні робітники, під закон про призов не потрапляли, оскільки здебільшого не були громадянами.
Виявлялося, що білий робітник йшов на війну, яку оголосили як війну за свободу чорних, а його робоче місце відразу займав чорний. У липні в Нью-Йорку розпочалися перші жеребкування, які спровокували соціальний вибух. Розлючений натовп почав трощити поліцейські дільниці, призовні пункти та редакції провоєнних та аболіціоністських газет. Почалися погроми у чорних кварталах та масові лінчування негрів.
Нью-Йорк горів і перебував у хаосі протягом чотирьох днів, коли терміново відкликані з фронту федеральні війська вступили до міста і навели лад.
Вважається, що саме нью-йоркський бунт врятував армію генерала Роберта Лі після поразки при Геттісберзі. Призов у Нью-Йорку було відкладено на місяць. Хоча добровольча система комплектування федеральної армії залишилася превалюючою формою набору на службу, але вже не через патріотизм, а через великі грошові виплати добровольцям.
N.B.
Через війну з 2,1 мільйонів людей, які пройшли через федеральну армію у роки Громадянської війни в США, реальних призовників було менше 50 тисяч…
Сергій Чаплигін
