«Вони були різними. Антон – сп’янілий, приморочений високою літературою, Терезія жила приземленим, розміреним життям. Вона не читала книжок, але вміла слухати. Антонові здавалось, що слухає його задля годиться, з прихильності й поваги. А вона якось просить: «Почитай мені отого самітника із Жукового острова, якого лядою убило… Про скрипку і футляр, який відкритим виглядає, ніби дві труни…».
Дядя Фіма — чернівецький міський єврейський активіст, пропагандист культури, баяніст і візіонер — міг зазирати в майбутнє. Проте навіть він не зміг передбачити, що їхати треба було ВЖЕ! Як це метикувато зробили Алік з вулиці Челюскінцев і Шурік з вулиці Дзержинського. Дядя Фіма натомість вважав, що вони занадто поквапилися.
Поки ми плекаємо надії на перемогу у праймеріз найбільш проукраїнського кандидата серед респбуліканців США Нікі Гейлі, Дональд Трамп продовжує на дві-три голови випереджати всіх інших. Мабуть, в притаманному йому, не вельми ввічливому стилі, подумки показує їм середнього пальця. Звісно, до виборів ще дуже далеко. Але все ж таки у Трампа великі шанси перемогти у республіканських праймеріз і відповідно у боротьбі за посаду президента США.
Корисно спілкуватися з людьми, не втягнутими в політичні і в навколополітичні дискусії. Інколи ставлять такі прості і водночас неймовірно заковиристі запитання, що ого-го, як доводиться задумуватися. От вчора автомеханік-гаражник Сашко запитує: а чому ми не оголосили росії війну? Війна є, воєний стан є, а війну влада не оголосила? Тоді чому мобілізують?
В фільмі Мартіна Скорсезе «Банди Нью-Йорка» з Леонардо Ді Капріо є сцени нью-йоркського антипризовного бунту 1863 року. Справа в тому, що в першій половині ХІХ століття Нью-Йорк був міцно пов’язаний із південними штатами, звідки йшла бавовна, яка перероблялася на місцевих фабриках та вивозилася до Європи.
