… Села палахкотіли у своїй ненависті до радянської влади. Уже в квітні 1919 року на Чернігівщині було зареєстровано 19 селянських повстань, а у липні ця цифра зросла у 2-2,5 рази. В ці місяці і розпочалася хресна дорога отамана Галаки.
Його добре озброєний загін нараховував 150-200 гайдамаків. Отаман часто розділяв своє воїнство на групи по 20-30 козаків, які діяли окремо. Розвитку партизанщини сприяли великі лісові масиви та колосальна кількість боліт, серед яких легко губилися сліди повстанців.
У грудні 1921 року Чернігівський і Городнянський повіти контролювалися Галакою. Комуністи залишилися лише в містах. Свій вплив отаман поширив і на Мінську губернію…
13 лютого він роззброїв кавалеристів 544-го полку, а 16 лютого – 6-й загін 37-ї дивізії. Захопили кількасот гвинтівок і 14 кулеметів. Того ж дня загін Галаки силою 50 шабель та 80 багнетів зайняв Ріпки. Кривдники його батьків та комуністи жорстоко поплатилися за свої злочини. Було знищено документи про продподаток та «борги» селян «соввласті». 80 більшовиків галаківці спровадили до «небесної канцелярії».
У багатьох селах, які червоноармійці називали «бандитськими», наприклад, у Невклі, Ловині, Ганнівці, Паперні, Вирі, Задерельцях, Яриловичах, Клубівці аж до 1922 року Радянська влада числилась лише формально.
Як розповідають пилипчанці, все награбоване добро, гроші, а також відібране у червоноармійців зерно Галака роздавав людям.
Єврейські автори стверджують, що під час нальотів на села він розпочав повне винищення єврейського населення. Так, під час нальоту на Ручаївку Речицького повіту ніби то було вирізано 40 єврейських сімей. Тут же Галака застосував ізувірську кару, що практикувалась поляками проти запорізьких козаків – «на палю».
Іван Васильчиков або отаман Галака без сумніву мав талант полководця. На початку 1921 року повстанський рух під його проводом розвинувся настільки, що назватися більшовиком на півночі області автоматично означало смерть.
«Збільшилась кількість бандитських нападів, що супроводжувалися великою кількістю жертв, – пише у своїх спогадах радянський дослідник Василь Биструков. – Чернігівський та Городнянський повіти були повністю охоплені бандитизмом. Заходи, проведені ЧК, не мали ніяких результатів».
Населення ж навпаки — активно підтримувало повстанців, повідомляло важливі розвіддані, пізніше виявилося, що мав Іван Галака підтримку і у губернському центрі — в Чернігові. Були також і приклади переходу регулярних більшовицьких військ на бік повстанців.
Так, для знищення ватаги Галаки «чека» вислало ескадрон кавалеристів на чолі з товаришем Чичеріним. Згідно з отриманими даними, загін мав знаходитися біля Дніпра, в районі хутора Вир та сіл Суслівки та Плехтіївки. Загін «чека» підкріпили місцевим населенням. Та тут трапилося неочікуване. Командир загону Чичерін, доведений до відчаю жахіттями більшовизму, перейшов на бік повсталих селян. Комуністів-кулеметників, які були в загоні, розстріляли, а п’ятьох червоноармійців, котрі не забажали приєднатися до повстанців, галаківці роздягнули, побили і відпустили.
Віталій Назаренко
