Знаєте, як діє смерть?
Не всі знають… Мало хто знає. Смерть починає діяти за багато років до того. І діє ще за багато років по тому дню…
Колись, коли моя дружина ще була живою, а я — бездумно-веселим, у поривах ніжності, вона сильно-сильно обіймала мене, упираючись підборіддям у мою шию, а лобом — у щелепу, притискалася і цілувала, аж до болю.
Я терпів ті напади ніжності, не до кінця розуміючи їхньої природи. Бо то скидалося на відчай.
Так вона переживала миті Істини.
А до мене не доходило. Я мовчав, терпів, та ще й наважувався думати тоді: «Хоч би вона не роздушила моєї порцелянової щелепи».
Схоже, я ще перебував у реальності, а моя дружина вже відчувала Вічність… Щелепа витримувала, ми розслаблялися, і посміхалися навзаєм.
…Через два роки і шість місяців після її смерті той кутній штучний зуб, у який лобом упиралася моя кохана, розпався на друзки. Так, ніби зуб не витримав жалоби.
Про смерть і вічність, про життя і кохання йдеться у романі Володимира Сердюка «Мистецтво вмирання»
