Цей піджачок провисів у шафі понад тридцять років. Рівно 33 роки я не був у Сербії. 34 роки як трагічно загинув його власник — поет і прозаїк Юліан Надь, що встиг ще підписати «Літературне слово» з «младей поезїєй Закарпаття».
Піджак великодушно з плеча був подарований Юлінком колезі, новосадському журналісту Миколі Шанті. 
Микола його майже не носив, але в утиль не викидав. Юлінко був «єдини живи козак медзи руснацами». Все, що можна було в Україні сказати про його коротку прозу, я сказав.
Микола Шанта про це знав і вирішив мені ту піджачину переподарувати. Війни стали перешкодою для логістики, але якось передали. Юлін ніколи не був на прадідівщині в південно-східних Карпатах, окрім словацьких Татр. А реклик не став музейним експонатом.
Sic transit gloria mundi — так проходить земна слава: на бачванській рівнині і в підполонинському селі.
Петро Мідянка
