Я не здивована тим, що у нас молоді чоловіки вирішили «відкосити від мобілізації», поробившись студентами… Кожен рятується, як може. Цифри вражаючі. Перед веде Львівська політехніка — бандерівці зі знаком якості! Чернівецький ін-т барижництва усіх переплюнув — набір +1134%. Гаразд. Існує законодавство, все начебто у руслі закону.
Але просто цікаво, як університети забезпечуватимуть якість навчання при такому напливі майбутніх «вчоних». І новий міністр освіти Лісовий тут нікому не допоможе, бо не Лісовий, а викладацький склад університетів має запитувати своїх ректорів про те, що відбувається, і як їм стати багатоверстальниками чи читати лекції із мегафонів — якщо заняття будуть оффлайн.
Достойна конкуренція штучному інтелекту.
Взагалі навіть не це найгірше. Треба усвідомити, що такий масовізм просто доб’є українську вищу школу. Про жодну якість у такому разі не йдеться. Це чиста імітація навчання. Ну, а дехто ще й імітує добропорядність: війна, виявляється, викликала в Україні шалений інтерес до науки, у нас буде більше розумних людей — такий ось «науковий» цинізм.
Як матері не розуміють, що вони власними руками закопують своїх синів, пославши їх вивчати математику чи торгівлю, аби лиш не потрапити до окопу, бо не вивчатимуть сини математику, якщо вони не хочуть або не можуть її вивчати. І спеціалістів із них не вийде ніяких, якщо мотивація тут — втекти від війни. Дуже все це сумно. Вільний вибір — це прекрасна річ, бо вільний вибір показує, ким насправді ми є.
Роксана Харчук
