Видавництво «Фоліо», перша книга серії «Галицька сага» письменника Петра Лущика — «Велика війна». Ми майже нічого не знаємо про війну, що закінчилася понад сто років тому — Першу світову, або, як казала моя бабця, яка її пережила — «австрійску вОйну».
Прогалину про цей період історії і заповнив у своєму романі Петро Лущик. І хоч війна, що почалася в серпні 1914 року із злощасного вбивства на Сараєвському мосту спадкоємця Австрійської корони Франца Фердинанда, запалила своїм полум’ям пів-світу, але для наших теренів, що були частиною Австро-Угорської імперії, вона таки має своє особливе галицьке обличчя. І саме з такої точки зору і написаний цей роман.
Невеличке галицьке село Перетин, що заховалося в лісах недалеко від тодішнього кордону двох імперій — Російської та Австро-Угорської, жило своїм тихим і розміреним життям, люди готувалися до жнив. І раптом, як сніг на голову, з чудернацького аероплана посипалися листівки, в яких цісар повідомляв своїх підданих про початок війни.
Спочатку цьому ніхто не міг йняти віри. Бо де той цісар у Відні, а де ж вони — в такій глушині. Але насправді ця війна торкнулася всіх, нікого не оминула вона своїми кістлявими руками.
Кожна родина невеличкого села Перетин поклала свою жертву на вівтар цього чудовиська під назвою — війна. Але не тільки перетинці є дійовими особами роману. В сюжет майстерно увіткані реальні історичні постаті того періоду. Це Дмитро Вітовський, Євген Коновалець, Іван Франко, Андрей Шептицький, Євген Петрушевич, Павло Скоропадський та багато інших знаних українських постатей. А також тут є члени монаршої родини Габсбурґів — цісар Франц Йосиф, його наступник Карл І та, особливо шанований в Україні, ерцгерцог Вільгельм. Саме роль в українській історії Василя Вишиваного, 125-річчя з дня народження якого ми відзначаємо у ці дні, особливо підкреслена на сторінках роману.
Багато нового для себе дізналася зі сторінок роману про цей, не надто висвітлений в літературі, період історії. До прикладу, те що саме в Австрійській імперії вперше було створено концтабори, зокрема страшний концтабір для «неблагонадійних» осіб – Талергоф.
Цікаво було читати реальну історію створення в Галичині Січового стрілецтва, про їх подвиги в ході цієї страшної і безжальної війни, про бої на Маківці і на Золотій Липі. А ще з прикрістю усвідомлювала, що так мало залишалося до того, щоб Україна отримала після розпаду імперій свій шанс на незалежність та, на жаль, політичні події склалися не на користь реалізації цього шансу.
В романі надзвичайно багато дійових осіб. Та автор з притаманною фізикам точністю (а саме такою є базова освіта Петра Лущика) надав інформацію про них, систематизувавши все в довідковій таблиці, в якій описав всі родинні зв’язки та вік персонажів. А всі історичні постаті вніс до окремого довідкового показчика з коротким викладом біографічних довідок. Подає автор і короткий словник галицького діалекту, слова якого він щедро використовує в романі.
Людські долі на тлі реальних історичних подій — для мене це найцікавіший і найулюбленіший жанр літературної творчості. Такі романи викликають найбільший вибух емоцій і переживань. І «Велика війна» Петра Лущика — одна з найкращих книг цього жанру, яку мені довелося колись читати. Я щиро плакала від горя, коли гинули перетинці, які вже стали мені наче рідними, і плакала від щастя, коли хтось з них повертався живим додому чи знаходив когось з односельчан в далеких світах, у які закинула їх ця війна.
З нетерпінням чекатиму продовження цієї Галицької саги…
Галина Новосад
