«(…) Всі мої виступи у періодиці були нічим іншим як публічним веденням читацького щоденника. (…). Тому я і задумав оформити всі ці прочитані мною книги у своєрідні публічні цикли читацьких денників. Бо найкраще пізнати моє «Я» можна не лише через моє приватне листування і щоденники, а також через міркування з приводу прочитаних мною книг.
І хоча мене називали критиком, зрештою, ідучи за кон’юнктурою, так називав себе і я, однак я був і наразі залишаюся уважним і відданим звичайним читачем Літератури»
(Автор каже… Лютий 2006 року).
Наприкінці січня 2006 року зателефонував Петро Сорока (1956-2018) і запропонував видати книжку в його видавництві…
Мною вже був підготовлений збірник «Навздогін дев’яностим» (допомогла мені у формуванні Ольга Деркачова), тому був заскочений, але запропонував читацький денник, з матеріялів, які не увійшли в попередній збірник (у моїх літературно-критичних збірниках немає повторів матеріялів).
Перед приїздом у Тернопіль знову телефонний дзвінок від Сороки: «Ти мене будеш сварити, Галя «запорола» обкладинку, замість «денник» видрукувала «щоденник».
Я засміявся.
Нині, офіційно, Петру Сороці — 65. Чому офіційно, бо народився десь у жовтні, як сам мені казав, а записаний на Свят-вечір. Лемківська традиція…
Євген Баран
