Є книжки на виріст. Вони завжди терпляче чекають твого часу. Коли непоясненна біохімічна реакція у котрійсь із півкуль твого «волевияву» дасть мимовільний поштовх зоровим рецепторам виокремити серед шереги на полиці книгозбірні саме ту палітурку, до якої миттєво і вже осмислено потягнеться рука.
«(…) Всі мої виступи у періодиці були нічим іншим як публічним веденням читацького щоденника. (…). Тому я і задумав оформити всі ці прочитані мною книги у своєрідні публічні цикли читацьких денників. Бо найкраще пізнати моє «Я» можна не лише через моє приватне листування і щоденники, а також через міркування з приводу прочитаних мною книг.
Перечитав щоденники молодшого брата за 1984-1989 роки, які він писав ще у радянські часи, у віці з 18 до 23-х. Сила духу вражає! Радію, що він був, є і залишив щоденники. Скоро минає 20 років, як він пішов мандрувати у Вічність, разом з героями філософського роману Томаса Манна «Зачарована гора» Гансом Касторпом та іншими, з його улюбленими композиторами Бетховеном і Бахом…
