Траса Київ-Львів. Зупиняємося на заправці. Позаду під’їжджає автобус. З нього гамірливо і радісно висипають дітлахи. Спортивні шорти, всі в однакових жовтих кепках. На кепках логотип спортивного клубу. Хто стає в чергу до вбиральні, хто в чергу до каси. Щебечуть між собою українською.
Учора увечері під Києвом трапилась жахлива аварія… Батько. Мати. Дочка. Син. Їх більше нема… Іще один син бореться за життя… Щоб до скону згадувати свою щасливу родину і день, коли п’яна тварина за кермом «Мерседеса» Антон Желепа забрав її в могилу під Конча-Заспою…
Українські партії — це дуже сумна тема. Одначе заява Яценюка про те, що чергового об’єднання демократичних сил не буде довкола певного лідера (ідеться про Порошенка), все ж потребує доповнення.
З полуденного овиду пряде гроза. На баских вороних, із вітром у гривах. Од грізного хропання заніміло птаство тільки сойка десь одчайно скликала своїх шибайголових пташенять, що пробують крило. Сосни стали як укопані, чекають урочого часу, наче долі.
Віднедавна я на базарі намагаюся купувати саме помідори «Але…». Усе відбулося кілька тижнів тому, коли ціна на них на базарах пішла вниз. Тоді я став свідком такої розмови між покупчинею та провачинею. На запитання: які помідори кращі?, продавчиня показала на окремий ящик з-поміж найдорожчих і мовила: «Ось ці. Вони по 35, але… вони солодкі».
Українській авторській пісні «Плаче захмарене небо», яку й досі вважають народною, сповнюється 57 років!!! Перші пісні Ярослав Вишиваний почав писати ще під час навчання у Теребовлянському культосвітньому училищі. Грав на баяні, трубі, скрипці, гітарі. А перша серйозна робота з’явилася аж у Чернівецькому університеті, куди 1961 року вступив на філологічний факультет.
