Сьогодні я знову бачив волоочка. Не знаю, чому я так щоразу хвилююся, коли з’являється ця крихітна, вдвічі менша за горобця пташка, брунатна з ледь видними поперечними смужками-цятками на крилах і постійно задертим догори коротеньким хвостиком. Може, тому, що її дуже нечасто можна здибати в моїм саду на озерці?
Попереду серпень. Який може принести величезні зрушення в українському суспільстві. На найближчому пленарному засіданні Верховної Ради заплановано розгляд закону про заборону релігійних організацій, пов’язаних з Росією.
Минулої ночі ворожий шахед летів не над моєю хатою, як раніше, а збоку. Траса куль, якими наші хлопці намагалися нащупати цю осу – гібрида Перської та Московської імперій, показувала вістря її руху. Була на годиннику друга година ночі з двадцятьма хвилинами.
… було б. … Великому Поету України. … і хтозна, на які висоти підняв би Миколу час, чим би відзначив. …не лише премією Папи Римського, як за його молодості. …але …але сталось так, як вгадав Микола в 1965 році у вірші “Вмирають поети”, написаному на смерть В.Сосюри.
Повертаючись до теми Миколи Холодного… Більшість українських письменників, за вийнятком, можливо, десяти людей, завжди були (як би це делікатніше сказати?)… персонажами не дуже високих моральних якостей. Вони в поезії славили компартію, писали доноси на талановитіших колег.
