Сьогодні помер мій Брат, мій друг, мій порадник, мій навчитель Михайло Карасьов. Відомий український письменник: поет, прозаїк, публіцист, казкар, літературний критик. Автор десятків книг, лауреат літературних премій імені Андрія Малишка, Василя Портяка, Олеся Білецького.
Михайло прожив красиве, насичене творчістю життя. Шкода, що залишилося багато незакінчених творів, а ще більше задумів. Але так завжди буває у творчих людей. Бог сказав — годі! І немає цьому ради.
Багато в чому ми мали різні погляди, але були поєднані могутнім кровним і духовним родством, яке в сто крат сильніше за політику чи релігію. Михайло писав: «Людина завжди шукає собі тривкої опори. Зраджують друзі, зраджує здоров’я, врешті й сам зраджуєш собі, та й життя рано чи пізно приходить до кінця. Залишається тільки ДУХ. Тож треба просили у Бога лише одного – сили Духу».
Ти, Брате, був сильним Духом, ти жартував з лікарями в останні хвилини свого земного життя. Ми пам’ятатимемо тебе. Ти багато зробив, щоб залишитися в українській культурі.
Василь Трубай
