Чорна звістка облетіла зранку Україну: помер професор Іван Пилипович Ющук. Це втрата кожного українця, адже десятки років учні й дорослі вчили українську мову за підручниками Ющука, слухали Його радіопрограми з культури мовлення та публіцистичні виступи на захист державної мови.
Віддавали йому шану як засновнику товариства української мови та беззмінному члену правління ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка, перекладачеві з сербської, автору численних публікацій на шпальтах просвітянського тижневика «Слово Просвіти», членом редколегії якого він був, дбав про розвиток газети, часто і щедро підтримував її матеріально.
Остання публікація Івана Пилиповича була присвячена ювілею Лесі Українки — як завжди сильна і переконлива.
Іван Пилипович Ющук — наш вчитель і наставник, безкомпромісний та послідовний, повний добра і світла, з неймовірно гарною усмішкою в зажурених розуміючих очах за скельцями окулярів у важкій темній оправі…
Частий гість редакції, порадник, розважливий та знаючий співрозмовник. Знаємо і його мужню, непоступливу позицію – читачі соціальних мереж мають змогу й тепер прочитати його гострі посилання.
Воістину, мова є домом Його буття, і Іван Ющук широко відкривав двері своєї мовної оселі для тих, хто хоче її знати — це об’ємні публікації в інтернеті, Його поважний друкований доробок, вартий окремих полиць в бібліотеках.
Кілька десятиліть тісного спілкування і співпраці, взаємна приязнь і повага дають нам право говорити, що ми втратили дорогу Людину, якій нема заміни і забуття. Саме завдяки І.П. Ющукові до лав захисників української мови і протистояння її русифікації було залучено сотні людей –мовознавців, письменників, вчителів, студентів.
Сумуємо разом з усіма, хто знав Івана Пилиповича.
Розділяємо сердечний біль його родини… Українська словесність зазнала величезної втрати — нас покинув один з її Мислителів і Героїв.
Хай пухом буде земля, і сотворімо Вічную Пам’ять праведнику Української Мови Івану Пилиповичу Ющуку.
Любов Голота, Павло Мовчан
