Прочитала, що у Полтаві вже готові демонтувати пам’ятник Пушкіну. Це дуже добре, бо як вже писала, поема Пушкіна “Полтава” — це не просто тенденційний, а відверто пропагандистський твір, адже поет спирався при його написанні передусім на універсали самого Петра І. Приклад Пушкіна не пропав марно. У 20 ст. деякі творці писатимуть свої твори на підставі матеріалів партійних з’їздів і промов тов. Сталіна.
Полтава у 19 ст. була місцем прощі усіх цих нарваних рос. патріотів і шовіністів. Напр., письменник Іван Долгорукий згадував, що перебуваючи у Полтаві, у пориві впав на коліна, думаючи про полеглих у битві вояків, Іван Кульжинський — цей волонтер малоросійства — писав, що навіть повітря біля Полтави пахне рос. славою, а подорожній шукає слідів великого Петра…
Кортше: це підлабузництво перед Росією має нарешті колись скінчитися. У Полтаві не має бути уславлення ані Петра І, ані Пушкіна. Полтавська битва була справжньою катастрофою для України. Вона фактично поставила хрест на українських державницьких планах і на українському бароко, на високій укр. культурі, а культура модерної укр. нації почала розвиватися вже на суто фольклорній, народній основі.
Так було і у випадку Котляревського, і у випадку Шевченка.
Роксана Харчук
