Не поспішаю. Срібен ранок нині.
Мені чверть віку. Липень. Середа.
Трава, як пес, заклякла при коліні
і віддано у вічі загляда.
Але смішні, пусті мої пишноти –
адже хоч як там тонко напряду,
а простодушне запитання «Хто ти?»
пекельно насувається впритул.
Його сльози бачила двічі… Вперше ще до війни. Якось увечері коханий показав свій улюблений мультфільм «Коко», в якому герой здійснює мандрівку зі світу живих до світу мертвих. Саме тоді розповів, що поховав у минулому році батька, який довго й важко хворів. Вдруге плакав у останню спільну ніч перед тим, як рушати на війну.
Прочитала, що у Полтаві вже готові демонтувати пам’ятник Пушкіну. Це дуже добре, бо як вже писала, поема Пушкіна “Полтава” — це не просто тенденційний, а відверто пропагандистський твір, адже поет спирався при його написанні передусім на універсали самого Петра І. Приклад Пушкіна не пропав марно. У 20 ст. деякі творці писатимуть свої твори на підставі матеріалів партійних з’їздів і промов тов. Сталіна.
