Сергієві Сулимі сурми засурмили 65! Непередбачуваний, нерідко суперечливий, але «дипломатично» хитрий і недаремно заслужений журналіст України, який відточував перо у «Часі» Петра Кобевка і з часом побивши з ним горшки, створив свою «Свободу слова», та не свобідну-вільну від грошовитих та й тих, що при «кориті», але отримав допуск не до основної, але годівниці, з якої дещо перепадало і йому…
… Не останню крихту брав із застільних гульок-забав маленьких місцевих царьків-корольків, серед яких вештались дрібненькі рибки зі стольних ставочків…
Не гучно і не скандально йшов поміж дощі, відчуваючи якимось не видимим нервом, під яку парасольку трішечки приховатись та пригорнутися то когось одного у передвиборчій макітрі смітнику-бруду, щоб після 
чергових балалайок-демократизації опинитися не в контейнері з відпрацьованим мотлохом на чорнівському архіві-сховищі, але бути хоча би в маленькому бомонді «успішних».
З пером хвацьким, з ловеласівською усмішкою, сяючим поглядом на голубооких і карооких читачок «Голосу України» Сергій сьогодні щедро збагачує київські ресторації і пивниці високим гонораром за свої нерідко навіть й талановиті публікації.
Народився в с. Лукавці Вижницького району. Закінчив філологічний факультет Чернівецького держуніверситету. Працював у буковинських газетах «Час», «Час-2000», «Свобода слова», нині — в столичній «Голос України».
З роси та води, Сергію Богдановичу! Хай Бог і Доля дарують многії і благії літа!
Юхим Гусар
