Ще рік тому у день професійного свята ми з колегами жартували і пригадували якісь курйозні моменти із свого журналістського буття. А потім… прийшла широка війна – і все змінила. Як сказав чернігівський поет та журналіст, що народився напередодні Другої світової, Олександр Олійник: «Війна міняє все і всіх, увесь уклад життя». Дійсно, так і є.
Від себе додам: люди не стають іншими – просто розкривається їх єство, стає зрозумілою їх життєва позиція і, навіть, призначення, з яким вони прийшли у цей світ. Тут можемо гордитися: ми нація, яка готова боротися за свою свободу.
Війна змінила і моїх колег.
Більш старшого віку, досвідченіші проявили свої організаторські здібності, вміння швидко і професійно діяти в екстремальних ситуаціях, молодші – виявляється, зовсім не безтурботні, а відповідальні і рішучі. Багато з них не тільки пережили облогу Чернігова, обстріли та бомбардування, а й були у гущі подій, стали свідками злочинів російського агресора, розповідали і розповідають про це у телерадіоефірі.
Та найголовніше, мої колеги – люди не випадкові у своїй професії. Такими колегами можна гордитися. Вони самовіддані, патріотичні і завжди готові підставити своє дружнє плече.
Сьогодні ми не поринули у спогади. Ми просто, як і завжди, як і щодня, працюємо. Святкувати будемо потім, після нашої Перемоги. Нині ж просто кажемо: з Днем працівників радіо, телебачення та зв’язку! Все буде Україна, друзі!
Анатолій Тютюнник,
на фото: перший ефір після деблокади Чернігова
