У Польщі після епопеї «Напівсонні листи» продовжують публікувати мої тексти. В лютневому номері часопису «Одра» (Odra), що виходить у Вроцлаві, надруковано перші сім розділів роману «Нотатки мого друга Т.Р.» Зразу ж по отриманні авторського примірника надійшов і гонорар. Невдовзі і в люблінському «Акценті» (Akcent) має з’явитися ще кілька розділів «нотаток».
А в листопаді в Ченстохові роман вийде окремою книжкою. І це при тому, що я не докладав і не докладаю ніяких зусиль для просування своєї творчости ні через активну саморекляму, ні через особисті звязки, ні через наполегливе вишукування фінансових підмог.
Це свідчить, що, хай як там хто заперечуватиме, але все-таки головним рушієм успіху 
літературного твору є і залишається якість тексту. Тому, на моє глибоке переконання, зусилля всякого автора мають бути спрямовані насамперед на творче самовираження, а не на виснажливі і за великим рахунком безплідні намагання змусити читача звернути на себе увагу.
І якщо вас не чують, не бачать чи попросту іґнорують, то це означає лише одне — ви або графоман, або, на лихо, перебуваєте в низькочутливому суспільстві. Втім, рано чи пізно ваші твори належно оцінять в иншому суспільстві, більш чутливому. Та в будь-якому випадку не треба розпачати, бо визнання вашого мистецького хисту иншими — ніщо, а от сам ваш хист, його розвиток — усе, бо це єдине місце, де ви можете знайти сякий-такий прихисток у нашому незатишному, жорстокому і байдужому світі.
Володимир Яворський-Волдмур
