Сьогодні згадують Владіміра Висоцького… До речі, нашого Стуса посадив КГБ і знищив, щоб не претендував на Нобелівську премію, а великого «антісовєтчіка» Висоцького няньчили і опікали — квартирою, дорогою машиною, гастролями… Але Стуса читати важко — треба напружуватися, а Висоцький йде легко. На що й розраховують автори російської імперської матриці.
А ось ще одна ікона російського «свободомислія» — Алєксандр Солженіцин. Звісно, український інтелігент, вихований на російських зразках, не повірить Левку Лук’яненку, який прямо називав Солженіцина агентом КГБ, який здав українців, організаторів повстання в таборі, — їх розстріляли.
Може повірять іншій стороні?
Голова КДБ УРСР Федорчук писав: «А мутная история с Солженицыным? Подумайте: как сельский учитель, отсидевший в тюрьме, смог получить в распоряжение тайные архивы НКВД? Причем в его книгах многие документы банально фальсифицированы… То, как лично Андропов руководил операцией по выезду Солженицына в США — это отдельная история». Нагадаю, що українців не висилали (за винятком хіба що Мороза та Руденка), а тільки саджали…
Або какадушний поет Євгеній Євтушенко, який носив у кишені піджака телефон голови КГБ Андропова і, випивши, вихвалявся перед друзями дзвінком всесильному начальнику таємної поліції? «Долгие годы с советскими органами госбезопасности сотрудничал недавно скончавшийся в США советский поэт Евгений Евтушенко. Его куратором в КГБ был Евгений Петрович Питовранов, генерал КГБ…». Цитати з книги Георгія Почепцова «КГБ Андропова с усами Сталина».
… Досі впам’ятку, як у просвітянській книгарні письменник, відомий журналіст потримав у руках книжку Докії Гуменної і, не розкриваючи, поставив назад. Пішов читати й далі Буніна та Солженіцина… Сильна російська імперська матриця!
Василь Чепурний
