Це відбувається не відразу і далеко не для всіх помітно. Італія — в перекладі означає земля телят. Сумирних приземлених гречкосіїв — скотарів навіть ліниві греки однією лівою колонізували. Потім з’явилося кілька фамілій, яким набридло стелитися перед заморськими господарями і вони стали брати до рук меча замість мотиги. Тим мечем об’єднали всіх довколишніх «телят». Виникло військо. З «нічого» виросла грізна тисячолітня імперія.
Роль легіонерів та їхніх полководців стала не тільки каталізатором виникнення першої європейської наддержави, а фундаментом політичної системи. І коли обрані демократично політики занадто захоплювалися в Сенаті своїми ігрищами і корупцією, частина військ поверталася в столицю і встановлювала свій порядок.
В історії Римської імперії неодноразово траплялися випадки, коли війська приводили імператорів до влади. Це явище було особливо поширеним у періоди нестабільності та військових криз. Назву лише деяких: Септимій Север, Макрін, Максімін Фракієць, Децій, Авреліан… Власне, і найбільш відомий Юлій Цезар теж за підтримки відданих військ взяв владу силою і став диктатором.
Навмисно не згадував ні генерала Франка, ні генерала Піночета з недавнього минулого. Бо на історичній відстані краще буде видно суть подальшого. У тиловому мирному житті, де перебуває більшість населення вісь народ-світська влада видається єдино реальною. А вже військових призначає обрана світська влада. Але різниця у світосприйнятті подій між “телятами ” і “мечем” настільки разюча, що часом ніякі політики-демагоги не можуть зшити країну своїми законами і деклараціями.
Наша війна, яка декому видається війною Зеленського чи українських олігархів з російськими, давно стала для мільйонів українців їхньою війною. І для них земля під ногами – це не місце, де можна сіяти гречку і випасати телят, а щось значно ВАЖЛИВІШЕ. Навіть по тому, як поводять себе під час рейдів деякі представник ТЦК – ветерани тієї самої війни — розумні можуть здогадатися: ці люди вже не бояться нічого і нікого… Є хабарники, але є й прошарок людей, у яких погляд “на наведення порядку в країні і на ведення перемовин з ворогом” зовсім інший, аніж у милого добряка Зеленського чи у завжди усміхненого, кругленького Стефанішина.
Віктор Лешик
