Вкотре бачу пошук «хороших русских» у радянському книжковому спадку. Конкретно: раз по раз хтось із нормальних українців вписується за Стругацьких. От добре: давайте Пушкіна та іншу банду геть, але Стругацькі – вони ж дисиденти, дуля в кишені, ковток повітря і так далі…
Це відбувається не відразу і далеко не для всіх помітно. Італія — в перекладі означає земля телят. Сумирних приземлених гречкосіїв — скотарів навіть ліниві греки однією лівою колонізували. Потім з’явилося кілька фамілій, яким набридло стелитися перед заморськими господарями і вони стали брати до рук меча замість мотиги. Тим мечем об’єднали всіх довколишніх «телят». Виникло військо. З «нічого» виросла грізна тисячолітня імперія.
Заяложена фраза Кеннеді у виконанні наших профпатріотів і раніше нічого, крім роздратування, не викликала. Зараз переросло у велике бажання зацідити в пику. Бо це лише патентований популізм хлопця з привілейованого класу, оте його «не питай, що держава зробила для тебе, а що ти для неї» – раз. Два – по відношенню до українських громадян завжди звучало розперезаним хамством.
