Культура

Простіть мені. І я прощаю

Прощена неділя починалася не заради обряду — в єгипетських монастирях (тепер там Коптська церква, про яку ми так мало знаємо у своїй гордовитості, геть не християнській) на весь час Великого посту монахи розходилися по скитах, печерах і пустелях. На 40 днів. Могли більше не побачитись — тому й прощалися, просячи прощення і наділяючи ним інших.

Мій спогад про Прощену неділю, найбільш сильний — коли Валерій Сарана, голова краєвого Руху, на багатотисячному стадіоні, коли ми тільки вилущувалися з есесеру, раптом каже: «Сьогодні — Прощена неділя: простіть мене!».

Для атеїстів, комуністів, комсомольців і піонерів (а інших тоді в есесері практично не було) це

Валерій Ясиновський

був шок… Голова Руху просить прощення! Це неймовірно. Замість закликів ламати і рушити, яких від нього чекали — прохання про прощення. Шок зрушення в душі.

Один мій знайомий священик нашої Церкви, який, проте, виріс в РПЦ (знов таки — іншої не було!) називав вечір Прощеної неділі, коли архієрей просив прощення у священиків і мирян вечором лицемірства.

Безумовно, певне нашарування лицемірства є і в прощеннях он-лайн, по хвейсбуках та всяких інших інтернетах. Але — такий час…

Тож і я, вступаючи у Великий піст, прошу прощення у всіх, кого образив, недогледів, незауважив, сприкрив, згнітив, не виправдав… Простіть мені. І я прощаю.

Василь Чепурний

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.