Страшна скорботна звістка прийшла з Рахова. Не стало Богдана Годованця… Ми познайомилися вже далекого 1994-го у Рахові. Богдан, на той час молодий науковий співробітник Карпатського біосферного заповідника, із захватом, з палаючими очима розповідав-знайомив мене з чарівним світом карпатського птаства.
Відкривав незнані досі цікаві факти із життя відомих мені видів птахів, знайомив з новими.
Міг годинами надзвичайно цікаво розповідати про етологію, власні спостереження тинівки альпійської. Але мене цікавили легендарні володарі гір — орли. На запитання про беркутів відповідав:
— Так, вони є в Українських Карпатах, але через зменшення кормової бази популяція 
катастрофічно мала, місця їхнього гніздування невідомі.
Влітку 1996-го, коли на Чорногорі попід Брескулом у бінокль спостерігали пару беркутів, Богдан зізнався, що знайшов місце гніздування цих птахів.
— Тобто ти, Богдане, зробив наукове відкриття! Тепер можна впевнено стверджувати, що беркути в наших горах не на прольоті, а справжні володарі Карпатського неба!
— Я не заявлятиму про знахідку.
— Ти розумієш, що можеш на цьому відкритті зробити дисертацію, здобути науковий ступінь?
— Так, знаю. Але приховавши місце їхнього гніздування, я можливо врятую їх від зайд-браконьєрів. Це важливіше.
Таким був Богдан Годованець.
Тепер ти став, друже, ще ближчим до пташиного дивосвіту.
Царство Небесне, спочивай з миром…
Андрій Михайлик
