… От ми обурюємося плагіаторами рівня Шкарлета. Ясно, плагіатори теж різними бувають. Рівень Шкарлета — це рівень шкільного плагіату при написанні творів. Наш рівень падіння: докторська дисертація = шкільний твір Але Мих. Ломоносов теж був плагіатором, запозичивши граматику Мелетія Смотрицького.
Плагіат теж дуже залежить від політичних умов, а ще від творчих геніїв. От якби не Пушкін, то хто зна, чим би той плагіат Ломоносова скінчився. А так завдяки Пушкіну вийшов русскій язик.
Наш Гоголь теж чимало зробив для становлення російської мови. Гоголь допоміг рос. інтелігенції так, як і галичанин Копієвич свого часу допоміг з гражданкою царю Петру І. Взагалі мені здається, що глибинна відмінність між українською і російською мовами таки в синтаксисі. Українці віддають перевагу сурядності, а росіяни — підрядності. Саме через це російська мова складніша, вона в силу нагромадження цих підрядних речень здається інтелектуальнішою, а наша сурядність простіша, прозоріша, а звідси — крок до примітиву.
Але з часом підрядність взагалі сплітається в клубок, який важко розплутати. Одначе вам кажуть: ви просто дурний, тому нічого й не розумієте, хоча насправді маємо справу з псевдоінтелектуальною маячнею підрядних речень.
Я люблю сурядність. Хай вона проста і мужича, але ж сурядність теж має багато переваг, перша з яких — ясність думки. Ясна думка — як цілість — ніякий не примітив.
Роксана Харчук
