«Нам кажуть, що ми потребуємо критиків, що у нас повинні бути хороші критики. Однак багатостороння і вдумлива критика стає все більше і більше неможливою. Ніхто не може справитися з трьома великими літературами сучасности — маю на увазі англо-американську, французьку і німецьку.
Зустрічаються й такі, хто не соромиться писати книжки під назвою «Огляд п’яти, десяти чи п’ятнадцяти літератур», але їхні претензії закроєні не на знаннях, а на пустодзвонстві і нахабнуватости».
(Томас Вулф. Із записних книжок. 1928 р.)
Прочитав фрагменти записних книжок Томаса Вулфа (3 жовтня 1900-15 вересня 1938). Ось хто з американських епіків умів витворювати мережева слів. А його міркування про обмеженість критики дуже прості, але ми про цей бік сливе не говоримо.
У 20-х роках лише в одній Німеччині видавалося 30 тисяч книжок, у Европі й Америці в цей же період — понад 100 тисяч книжок у рік. Звичайно, що таку силу літератури прочитати неможливо.
І хоча нині в Україні видаються мізерні наклади, порівнюючи із названими (десь Дмитро Паламарчук років три тому видав книжку статистики українських видань в часи незалежности), прочитати ці видання неможливо.
Тому будь-який Огляд літератури завжди буде вибірковим, завжди суб’єктивним і завжди хибним у загальному висновку.
Євген Баран
