З читацького щоденника провінціала. Нова книга знаного майстра — це чудовий релакс у час війни. Хоча й книга про війну. Тим паче — безнадійну: війну литовських «лісових братів» з тими ж московитами, що й сьогодні. А я кажу про релакс… «Заячий костел» Василя Шкляра — річ, яку саме в час війни і варто читати.
Бо вона не містить дурної патетики, хоча в кількох місцях автор і близький до неї. А ще у ній 
нема традиційної, на жаль, для багатьох українських авторів сльозливості і сопливості. Хоча йдеться у романі, повторюю, про війну програну.
А наша, теперішня, буде виграна, бо маємо досвід тої, що вели наші та литовські «лісові брати».
А ще — Литва!
Колись Олег Головатенко, що волею цієї війни опинився у Литві, сказав про неї дуже влучно: «Це наче в гості до бабусі приїхав…».
Маю такі ж відчуття ще від свого давнього візиту до Литви — навіть купив був підручник литовської мови…
Labas denas, Литва! Слава Україні!
Василь Чепурний
